Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки icon

Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки



НазваниеУрок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки
Дата17.10.2016
Размер
ТипУрок



УРОК №28.


ТЕМА: Поняття комп’ютерної графіки. Растрові та векторні зображення та їх властивості. Колірні системи. Огляд і класифікація сучасних графічних редакторів. Формати графічних файлів.


Тема: Поняття комп’ютерної графіки. Растрові та векторні зображення та їх властивості. Колірні системи. Огляд і класифікація сучасних графічних редакторів. Формати графічних файлів.

Мета: Подати новий навчальний матеріал про комп’ютерну графіку, растрові та векторні зображення та їх властивості, колірні системи, класифікацію сучасних графічних редакторів, формати графічних файлів.

Тип уроку: Урок вивчення нового навчального матеріалу.


План викладу:

Вивчення нового навчального матеріалу.

  1. Поняття комп’ютерної графіки. Растрові й векторні зображення та їх властивості.

  2. Колірні системи.

  3. Найпоширеніші графічні формати.

  4. Засоби переглядання зображень та перетворення графічних форматів.

Практичні завдання.

Домашнє завдання.


Вивчення нового навчального матеріалу:

  1. Поняття комп’ютерної графіки. Растрові й векторні зображення та їх властивості.

Комп'ютерна графіка — це галузь діяльності, у якій комп'ютери використовують для створювання зображень, а також для обробляння візуальної інформації, отриманої з реального світу.

Комп'ютерну графіку поділяють на статичну (нерухому) та динамічну (анімація, комп'ютерна мультиплікація). Кожна з них, у свою чергу, може бути 2-вимірною або 3-вимірною (об'ємною). Залежно від способу формування зображень комп'ютерну графіку прийнято поділяти на растрову, векторну та фрактальну (фрактал — це об'єкт, окремі елементи якого наслідують властивості попередніх структур, тому його зручно задавати кількома математичними рівняннями, що і визначає незначний обсяг пам'яті, потрібний для зберігання фрактального зображення).

Графічні редактори, як і створювані в них зображення, поділяють на растрові та векторні.

^ Растровий графічний редактор дає змогу створити малюнок, який нагадує мозаїку, складену з великої кількості точок — пікселів. Кожен такий піксел характеризують кольором, яскравістю та прозорістю. Сукупність таких точок-пікселів і утворює растровий малюнок.

Більшість фотографій і малюнків, які ми створюємо, редагуємо, зберігаємо та використовуємо на своєму комп'ютері, зберігають саме у формі растрових зображень. Багато малюнків, які ви знайдете в Інтернеті, теж растрові. Програмісти розробили багато програм, призначених для роботи саме з растровими зображеннями, найпопулярнішими з яких є Paint, Adobe Photoshop та GIMP.

Проте всі растрові зображення мають один головний недолік — їх важко масштабувати. Адже коли зменшують растрове зображення, декілька сусідніх точок перетворюються на одну, тому ми не побачимо дрібних деталей нашого малюнка. Якщо ж збільшують растровий малю­нок, то збільшується розмір кожної точки, отже, ми побачимо малюнок, складений з великих і нечітких прямокутників. Крім цих недоліків, великі растрові зображення забирають багато пам'яті та місця на диску.

Для вирішення всіх цих проблем і створили векторний спосіб кодування зображень.

За векторного способу кодування будь-яке зображення складається з кількох складників — об'єктів. Властивості кожного об'єкта можна змінювати незалежно від інших. Це пояснюють тим, що характеристики об'єкта векторний графічний редактор зберігає в пам'яті комп'ютера як математичні формули та геометричні абстракції.

Наприклад, для зберігання зображення прямокутника достатньо задати розмір його сторін, місце розташування та колір. Отже, розміри, кривину і місце розташування кожного об'єкта векторний графічний редактор зберігає у формі числових коефіцієнтів. Завдяки цьому можна масштабувати зображення за допомогою множення параметрів графічних елементів на коефіцієнт масштабування, не змінюючи при цьому якості зображення. Тому, працюючи у векторному графічному редакторі, не доведеться заздалегідь думати про розмір створюваного зображення, адже працюють над маленькою поштовою маркою чи величезним рекламним щитом однаково.

Ще одна суттєва перевага векторних зображень — малий розмір файлів, потрібних для їх зберігання.

Проте вони також мають певні недоліки. Працюючи з векторним зображенням, ви припускаєте певну умовність. Адже всі малюнки складаються з об'єктів, заданих певними математичними формулами. Тому ви не отримаєте реалістичного зображення, оскільки для цього знадобилася б величезна кількість об'єктів і створений файл мав би надвеликий розмір. Отже, векторні графічні редактори, найпопулярнішими з яких є CorelDRAW, Adobe Free Hand та Inkscape, просто не пристосовані для роботи з фотографіями або репродукціями картин.

Лише поєднуючи можливості растрової та векторної графіки, ви можете бути впевнені в тому, що отримали всі засоби для створювання, редагування, зберігання та подальшого використання будь-яких зображень.


  1. Колірні системи.

Будь-яка точка графічного зображення має певний колір.

Колір — це відчуття, що виникає у свідомості людини внаслідок дїі на її зоровий апарат світла (електромагнітних хвиль з довжиною від 380 нм до 760 нм). Натомість ці відчуття можуть виникати й з іншої причини: унаслідок сильного болю, що відчу­ває людина, удару, певної уявної асоціації або галюцинації тощо.

Гармонійні комбінації кольорів називають колірними системами.

Колірний круг, побудований на основі трьох основних кольорів — червоного, зеленого та синього, досить часто називають візуальним, а створювану цими кольорами колірну систему — RGB (Red — червоний, Green — зелений, Blue — синій).

Саме ці кольори використовують для формування зображень в електронно-променевих трубках моніторів та телевізорів, відеокамерах та сканерах. В оці людини також є світлочутливі елементи лише цих трьох основних кольорів, тому будь-який колір ми бачимо як поєднання червоного, зеленого та синього кольорів.

Ця колірна система є адитивною. Це означає, що кольори в цій моделі додають до чорного кольору. Парне поєднання основних кольорів утворює додаткові, блакитний (Cyan) та пурпуровий (Magenta). А сума трьох основних кольорів, узятих в однакових кількостях, дає біле світло.

Отже, якщо ми запишемо для певного кольору відсотковий уміст у ньому червоного, зеленого та синього кольорів, то ми зможемо однозначно його визначити. Саме так задають будь-який проміжний колір, використовуючи RGB-системи.

Незважаючи на такий «страшний» запис, усе доволі просто й зрозуміло: знак # позначає, що ми записали число у шістнадцятковій системі числення, а далі виділили по 2 числа, щоб задати кожний з трьох основних кольорів. Максимальне число при такому запису FF, що відповідає значенню 255 у звичній для нас десятковій системі числення, а мінімальне число — 0 (це число має однакове значення з відповідним числом десяткової системи).

Тепер прочитаємо запис жовтогарячого кольору: треба взяти максимум червоного кольору (значення, 100 %), половину зеленого (7F, 50 %) та взагалі не брати синій колір (00, 0 %). Поєднуючи ці кольори, узяті у визначених пропорціях, ми отримаємо колір.

Проте колірна система RGB є не єдиним універсальним способом, за допомогою якого можна задати будь-який колір. Адже основними кольорами можна обрати інші кольори, що доволі часто і відбувається в реальному житті. Наприклад, створюючи роздруківку на струминному принтері, ви могли помітити, що він використовує чорнила зовсім інших кольорів, ніж допускає колірна система RGB.

Тому в поліграфії для створення зображень, призначених для роздруковування на папері, використовують колірну систему CMYK.

Як видно з назви, її основними кольорами є додаткові кольори системи RGB. Цю модель називають субтрактивною, оскільки її основні кольори отримують відніманням кольорів колірної системи RGB від білого кольору. А якщо змішати на папері два основні кольори палітри CMYK, узяті в однакових кількостях, то ми отримаємо один з основних кольорів палітри RGB (наприклад, змішавши фарби блакитного та жовтого кольорів, ви отримаєте зелений колір). Поєднання пурпурового, жовтого та блакитного кольорів у однакових пропорціях утворює чорний колір.

Це і потрібно в поліграфії, де папір без нанесення на нього фарби має бути білим, а внаслідок фарбування має змінювати колір (можливо, аж до чорного). Проте оскільки реальні типографські фарби мають домішки, їх кольори не точно збігаються з теоретично розрахованими, тому часто на практиці досить важко отримати потрібний чорний колір. Через це до тріади основних кольорів палітри CMYK додають четвертий основний колір — чорний.

Натомість найзручнішою для повсякденної роботи більшості користувачів є колірна система HSB (саме її ви використовуєте, працюючи з пакетом MS Office). У ній будь-який колір отримують зі спектрального кольору шляхом додавання певного відсотку білої та чорної фарби (тобто додаючи до чистого кольору сіру фарбу).

Колірна модель HSB використовує три основні поняття:

• Н — відтінок.

Це визначає положення кольору в спектрі. Наприклад, зелений колір розміщено між жовтим та синім.

  • S — насиченість. Цей параметр керування кольором визначає його чистоту в діапазоні від сірого до чистого кольору. Зменшення ніби додає до кольору білу фарбу.

  • В — яскравість. Цей параметр, значення якого задають у відсотках (від 0 % до 100 %), визначає яскравість кольору на моніторі корис­тувача (затемненість або освітленість кольору). Нульова яскравість відповідає чорному кольору.

Будь-який колірний відтінок характеризується розміщенням на колірному крузі та визначається величиною кута від 0° до 359°. Наприклад, для червоного кольору значення цього кута дорівнює 0°, для зеленого — 120°, а величина кута, що відповідає синьому кольору, становить 240°.

У цій колірній моделі всі однаково насичені кольори розміщено на концентричних колах, причому що менший радіус відповідного кола, то менш насиченому кольору воно відповідає. У центрі кола будь-який колір перетворюється на білий.

Ця колірна система є зручною та зрозумілою для більшості користувачів (оскільки її параметри найточніше відповідають фізичним характеристикам світла), з її допомогою можна отримати будь-який потрібний колір, але для відображення цього кольору на екрані монітора або отримання роздруківки треба переводити зображення в колірну схему RGB або CMYK. А будь-яке перетворення з однієї колірної системи до іншої ніколи не відбувається без втрати якості зображення.

Знання будови різних колірних систем дає змогу не лише спеціалістам (художникам та дизайнерам) отримувати та використовувати на практиці поєднання кольорів різного призначення:

  • Якщо ви хочете отримати гармонійне поєднання кольорів, можна використати кілька кольорів, розміщених поруч на колірному крузі. Наприклад, жовтий та червоний або жовтий та жовто-зелений.

  • Для створення контрасту обирають протилежні кольори, розміщені на колірному крузі один навпроти одного. Якщо поєднання кольорів використати їх на зображенні поруч, вони роблять один одного яскравішими, ніби доповнюючи можливості один одного (тому такі кольори називають доповняльними). Наприклад, жовтий та фіолетовий, пурпуровий та зелений.

• Крім використання сусідніх або доповняльних кольорів, для створення зображень можна використовувати один і той самий колір, але різної насиченості.

Натомість надійне та невичерпне джерело знань — це природа. Уважно спостерігаючи за тим, що вас оточує, ви зможете побачити поєднання кольорів, які здатні заспокоїти людину, виділити «здорові» кольори (поєднання кольорів, що найкраще впливають на здоров'я та самопочуття людини), природні колірні схеми, створені в процесі еволюції Всесвіту, або сучасні престижні кольори, які здатні вплинути на формування уявлення про ділові якості людини, передати її солідність та відношення до себе та своєї справи.


  1. Найпоширеніші графічні формати.

Мандруючи безмежними просторами Інтернету, іноді доводиться очікувати кілька хвилин, щоб побачити зображення, розміщені на відкритій веб-сторінці. Іноді цей процес триває так довго, що користувач, не дочекавшись обіцяних зображень, просто продовжує пошук потрібної інформації у Всесвітній мережі.

Буває інша, але теж прикра ситуація. Зачекавши кілька хвилин, ви все ж змогли переглянути зображення, подані на веб-сторінці. Проте якість цих зображень вас не задовольнила — зображення якісь темні, неконтрастні та невиразні (або ще набагато гірше — непропорційні).

Щоб таке ніколи не трапилося з вашими фотографіями, збереженими репродукціями картин, дружніми шаржами або будь-якою іншою графічною інформацією, збереженою на власному комп'ютері чи поданою у Всесвітній мережі, треба добре знати основні переваги та недоліки графічних форматів, призначених зберігати створені або відредаговані зображення. Тому розгляньмо основні характеристики найпоширеніших графічних форматів.

Графічний формат — це спосіб зберігання графічної інформації. Як і графічні редактори, їх поділяють на растрові та векторні.

BMP (Windows Device Independent Bitmap) — «рідний» формат ОС Windows, який підтримують усі графічні редактори, що працюють під керуванням цієї операційної системи. Його застосовують лише для зберігання зображень, що їх використовують переважно в операційній системі.

GIF (CompuServe Graphics Interchange Format) — цей формат, незалежний від апаратного складника інформаційної системи, було розроблено 1987 р. фірмою CompuServe для передавання мережами растрових зображень. Цей формат:

JPEG (Joint Photographie Experts Group) насправді є не графічним форматом, а алгоритмом стиснення графічних зображень. Що вищий ступінь стискання графічного файлу цього формату, то нижча якість ( зображення. Проте використовуючи його, можна отримати графічний файл, що має у 500 разів менший розмір, ніж у разі використання BMP-формату.

Сьогодні найпопулярніші графічні формати GIF та JPEG фактично стали стандартними для використання на веб-сторінках. Вони є достатньо універсальними форматами, що підтримують більшість браузерів. Для веб-сторінки фото найкраще зберігати у форматі JPEG, а ілюстрації — у форматі GIF.

Останнім часом усе більшу увагу привертає формат PNG (Portable Network Graphics), що є розробкою співтовариства незалежних програмістів. Цей формат здатен робити майже все, що і графічний формат GIF, за винятком підтримки анімації. Розмір графічного файлу, отриманого в цьому форматі, буде меншим за розмір файлу, збереженого у форматі GIF, але дрібні деталі зображення краще збереже останній формат. Однією з головних переваг нового графічного формату є більше стиснення даних, що відбувається як по горизонталі, так і по вертикалі. Оскільки різні браузери відтворюють графічне зображення, збережене у форматі PNG, по-різному, його й не використовують без особливої потреби.

Основні вимоги до якості зображення висувають у поліграфії, тому в цій галузі застосовують спеціальний формат TIFF (Tagged Image File Format). Він забезпечує непоганий ступінь стиснення даних та можливість зберігати в одному файлі саме зображення та додаткову інформацію, що не належить безпосередньо до нього. Завдяки цьому формату можна виконати накладання анотацій та приміток на підготовлений у графічному редакторі малюнок. Цей формат підтримує більшість професійного програмного забезпечення для обробляння графічних зображень, тому саме його використовують для перенесення зображень між комп'ютерами різних типів.


  1. Засоби переглядання зображень та перетворення графічних форматів.

Існує багато різноманітних програм, призначених переглядати графічні зображення, збережені у файлах різних форматів, а також перетворювати графічні формати. Найпростіша з них програма переглядання зображень та факсів, що є частиною ОС Windows, тому її встановлено за замовчуванням на комп'ютері, що працює під керуванням цієї операційної системи.

Якщо графічні файли збережено в папці Moi документи, то в разі подвійного натискання значка файлу лівою клавішею миші вікно переглядання відображається автоматично. У разі зберігання зображень в інших папках для їх перегляду треба натиснути значок потрібного файлу правою клавішею миші й у контекстному меню, що з'явиться при цьому на екрані, обрати команду Відкрити за допомогою, а далі в підменю лівою клавішею миші натиснути пункт Программа просмотра изображений и факсов.

Основні можливості, які надає користувачеві Программа просмотра изображений и факсов:

  • переглядати зображення, розміщені в обраній папці;

  • збільшувати або зменшувати розмір зображення, що його переглядають, масштабувати розмір зображення відповідно до розміру вікна застосунку;

  • повертати зображення за годинниковою стрілкою та проти годинникової стрілки;

  • зберігати графічні зображення в різних форматах, видаляти графічні файли, змінювати відомості про них;

  • переглядати зображення (або виділену групу зображень), розміщені в обраній папці, у режимі слайд-шоу;

  • за потреби змінити зображення відкрити обраний графічний файл у середовищі графічного редактора (програма переглядан­ня зображень та факсів при цьому автоматично закриється);

  • додавати нотатки до графічних файлів, збережених у форматі TIFF (малювати лінії різної товщини та кольору, виділяти різними кольорами частини зображення, додавати пояснювальний текст).

Крім стандартних елементів, у нижній частині вікна Программы просмотра изображений и факсов розміщено панель інструментів, використовуючи команди-кнопки якої виконують різноманітні операції із зображеннями


Практичні завдання:

    1. Визначте, який колір записаний у колірній системі RGB:

      1. (0,0,255); 4) (0,0,0);

      2. (0,255,0); 5) (255,255,255).

      3. (255,0,0);

    2. Користуючись графічними схемами колірних систем, визначте, який колір буде отримано внаслідок змішування двох кольорів максимальної насиченості:

      1. червоного та зеленого; 3) синього та зеленого.

      2. червоного та синього;

    3. Елементи, без яких не обходиться жодна веб-сторінка,   це тло, текст і гіперпосилання, тому, розробляючи сайт, треба гармонійно поєднати кілька основних кольорів, якими подано ці елементи. У Всесвітній мережі є досить багато сайтів, на яких розміщено мінімальну кількість графічних зображень, оформлених достатньо традиційно, але саме їх добре запам’ятовують користувачі завдяки винятковій гамі кольорів.

Основна вимога до кольорів тла та тексту – достатня контрастність між ними, щоб користувачеві було комфортно і необтяжливо читати текстову інформацію (це може бути темний текст на світлому тлі або навпаки – світлий текст на темному тлі).

Користуючись різними пошуковими системами, знайдіть в Інтернеті найбільш цікаві за дизайном сайти (звичайно, на ваш погляд) за такими темами: мистецтво; спорт; історія; сайт навчального призначення або сайт навчального закладу; інтернет-магазин.

Визначте, які колірні рішення використано в кожному з цих проектів. Який колірний варіант тла та розміщеного на ньому тексту популярніший? Яку кількість кольорів (мінімальне та максимальне значення) використано для побудови веб-сторінки?


Домашнє завдання:

  1. Вивчити конспект.

  2. Опрацювати §20 на ст. 288-300.

  3. Опрацювати запитання на ст. 290, 295, 298, 300.



Похожие:

Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconЛекция 16 Основні поняття та засоби комп'ютерної графіки Починаючи з цього розділу ви вивчатимете одну з найцікавіших іт-технологій комп'ютерну графіку. Завдяки їй будь-хто може
Тема ця складна й об'ємна, і дехто з вас згодом, напевно, вивчатиме її глибше. Та вже зараз ми маємо закласти фундамент, який дасть...
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок-гра Тема: «Комп’ютерної графіка. Види комп’ютерної графіки. Системи опрацювання графічної інформації. Побудова графічних об'єктів» Мета
Яковишина Аліна Володимирівна, вчитель математики та інформатики Калюсецької зош І-ІІ ступенів
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок №12. Тема: Поняття презентації та комп’ютерної презентації, їх призначення. Поняття про слайдові та потокові презентації. Огляд програмних та технічних засобів, призначених для створення І демонстрації презентацій
Мета: Подати учням матеріал про презентації та комп’ютерні презентації, їх призначення; про слайдові та потокові презентації; здійснити...
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок №29. Тема: Інтерфейс редактора растрової графіки
Тема: Інтерфейс редактора растрової графіки. Настроювання параметрів малюнка та найпростіші операції з ним
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconТема 5 операційні системи урок 1 поняття операційної системи
Кожного разу при включенні комп'ютера в оперативну пам'ять завантажується операційна система, без якої робота з сучасним комп'ютером...
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок 5 Тема. Початок національного відродження
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми вг «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок 14 Тема. Кирило-Мефодіївське братство
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми вг «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок 11 Тема. Початок промислової революції
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми вг «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок 19 Тема. Розвиток освіти та науки
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми вг «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Урок №28. Тема: Поняття комп’ютерної графіки iconУрок 42 Тема. Розвиток науки й літератури
Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми вг «Основа» «Електронний конструктор уроку»
Разместите ссылку на наш сайт:
Уроки, сочинения


База данных защищена авторским правом ©izlov.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
связаться с нами