Вивчення епічних творів на уроках літератури icon

Вивчення епічних творів на уроках літератури



НазваниеВивчення епічних творів на уроках літератури
Дата17.10.2016
Размер
ТипУрок

ВИВЧЕННЯ ЕПІЧНИХ ТВОРІВ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ


Для того, щоб урок літератури сьогодні забезпечував свою навчальну йвиховну мету, треба, як зазначає Б.Степанишин, усі висновки пролітературний твір робити на осові дослідження його тексту, а художні
явища трактувати з мистецької, а не вульгарно-соціологічної точкизору. Самобутність уроку літератури  вчителі- словесники вбачаюь вособливостях художньої інформації, у способах її інтерпретації, у
методах донесення її учням. А найважливішою методичною проблемою увивченні літератури  вчитель вважає  саме аналіз художнього твору, ісам, не чекаючи  від науковців порад , шукає нового їх осмислення йпрочитання в контексті епохи та розвитку світової літератури.
Сьогодні ми вчимося аналізувати художні твори з загальнолюдськихпозицій, враховуючи особливості українського менталітету, національнихтрадицій, звичаїв і обрядів. І якщо сам учитель не усвідомить
важливості нового осмислення художнього твору, відкинувши стереотипинав'язаного мислення , то всі його намагання досягнути поставленихперед ним часом завдань  будуть марними.
Уроки аналізу художнього тексту повинні викликати глибокі естетичніпереживання, естетичні почуття. А це залежить від уміння "бачити"художній твір. Чим більше побачить, зрозуміє, осмислить людина в
художньому творі, тим більшу насолоду він дасть їй.
Уміння бачити і  пояснювати набувається в процесі аналізу художньоготвору  в школі – навчити дітей глибоко зрозуміти твір, оцінювати йоговсебічно, відчувати майстерність художника, насолоджуватися і
прекрасними проявами характерів, їх життєвістю, умінням письменникапроникати в душу людини , музикою мови , цілісністю всього твору.
Аналіз літературного твору поглиблює і розвиває почуття прекрасного.
Учні- випускники ,як записано в програмі (с. 264) повинні вміти :
аналізувати твір з урахуванням його художньої , естетичної та ідейноїцілісності  та авторської позиції; створювати усні й письмові твори –роздуми  проблемного характеру за вивченим твором (або кількома
творами), твір – роздум на літературні теми й публіцистичні теми;
зіставляти різні погляди в процесі полеміки ,виявляти здатністьдоводити свої твердження , власну думку про твір.
Аналітико – синтетична робота з творами допомагає учневі повнішеосягати їх художній зміст, виявляти конкретно – історичне та загально– людське  значеннязображеного письменником ; кожний літературний твіручитель має розкривати як своєрідну художню неповторність.
Припускається, що юнак чи дівчина ,закінчуючи школу повинні вмітисамостійно оцінити художній твір, обгрунтувати своє судження про нього, вміти відрізнити хорошу книгу від беззмістовної.

Тим часом судження про книги в учнів навіть старших класів частозанадто лаконічні, бездоказові: "дуже цікава", "дуже сподобалась", аколи і є докази , то безсистемні.
Часто, замість доведення думки ,коротко переказують зміст книги  абоякого-небудь цікавого епізоду з неї. Це тому, що юний читач не знає,про що треба говорити , що слід відзначити в книзі.
Уміння самостійно оцінювати твір набувається поступово, є наслідкомвиконання багатьох однотипних  розумових операцій. Зрозуміло ,щосамостійність міркувань формується не тільки в процесі шкільногонавчання. Збагачення життєвого і  читацького досвіду юної людини самопо собі сприяє зміцненню її розумових сил. Проте обов'язок учителялітератури полягає в тому, щоб організовано формувати свідоместавлення до художнього твору, вміння аргументовано міркувати.
Формування будь – яких навичок завжди спирається на засвоєні  правила,на усвідомлення загальних положень. Систематичне застосування цихзагальних  положень при розв'язуванні практичних завдань і веде  довироблення навичок, умінь.
Такими загальними положеннями при вивченні літературиє теоретико –літературні поняття (знання , відомості): про відношення художньоготвору до життя; про жанрові та композиційні особливості творів, проприйоми створення характеру ; про образотворчі засоби мови тощо.
Елементарні відомості  з теорії літератури засвоюють учні вже в 5-7 класах.
Теоретико- літеротурні поняття формуються в учнів на основіспостережень над художніми  текстами , проте, на жаль, часто засвоєніпоняття залишаються без застосування, існують десь окремо від твору,
який розбирається. Учні вчаться виділяти епітети в художньому тексті,потім запам'ятовують  визначення епітета, кілька разів повторюють йогона уроках. Визначення це пригадують тоді, коли учень не може відразувідшукати епітети або плутає їх з метафорами. Але саме по собівиділення епітетів ще нічого не пояснює в творі, необхідно осмислитиїх в контексті, усвідомити їх значення в створенні  художнього образу,картини.
Вивчення теорії літератури в школі має смисл тільки тоді, колитеоретико – літературні знання, набуті при розборі одного твору,полегшують розуміння наступних творів, коли на їх основі виробляєтьсяв учнів уміння самостійно розібратись у творі, формуюються навичкианалізу.
2.Шляхи аналізу.Форми методи
Упроцесі аналізу художнього твору вчителя очікує чимало проблем. бодуховний світ сучасного читача – учня дуже скадний : явища акселерації, інфальтивності , прагматизму, максималізму, які не можна не
враховувати. Одні кохання Катерини  трактують як найвищий проявлюбовного чуття, інші – як легковажність , спираючись на те , щоШевченко пише сам про її легковажність: де гуляє , там і заночує.
Отже, сама винна , що одержала такого ляпаса в житті , що й привело їїдо самогубства .
Оскільи художній твір , крім пізнавального і естетичного, має іморально – етичний аспект , то в його аналізі беруть участь іпереконання школярів , якими  б ще несформованими вони не були . Дляцього вчителю треба знати учнів , постійно вивчати їхні читацькіінтереси.
Аналізувати літературні твори вчителю у 5-11 класах доводиться майжена кожному уроці – і в цьому позитив , бо у вчителя формуєтьсягрунтовне професійне вміння , яке може перерости в майстерність ,
водночас і негатив: аналіз витвору художнього слова може статибуденною справою, навіть звестись до шаблону.

Здійснити аналіз самобутнього і неповторного художнього твору нелегко,але прагнути до цього треба постійно.

Б.Степанишин висуває загальномистецькі та методичні засади аналізухудожнього твору.
Загальномистецькими є:
1.Безпосередністьу сприйнятті літературного твору.
2.Безперервність у сприйнятті художнього твору.
3. Правильне співвідношення сприйняття і аналізу.
4.Поєднання загальноприйнятих оцінок твору з особистими.
5.Критичний підхід до художнього рівня літературного твору.
6.Вибірковість аналізу.
7.Єдніть змісту твору та його автора
8.Поєднання свободи і необхідності в контактах системи "літературний
твір- читач ".
9.Єдніть читання , сприймання, аналізу
10.Читач –суб'єкт аналізу.
Методичні засади аналізу художнього твору.
1.     В основі аналізу художнього твору – текст , а не
літературознавчий чи методичний посібник.
2.     Розкриття умовності підтексту.
3.     Мистецьке трактування худжнього твору.
4.     Теорія літератури – своєрідний компас аналітичного процесу.
5.     Зразок  аналізу в літературно- критичній класиці.
6.     Мета аналізу –розвиток естетичних читацьких смаків.
7.     Аналіз не повинен бути ілюстрацією до готових тверджень.
8.     Варіантність аналізу.
Б. Степанишин виділяє такі шляхи аналізу епічних творів:
1. Проблемно – тематичний
2. Прообразний
3.Цілісний (комплексний)
Проблемно – тематичний аналіз
Під керівництвом учителя учні виділяють проблеми, порушені у творі (щостосується старших класів) і працюють над текстом твору , виясняють,як дана проблема розв'язується у творі, хто з героїв причетний до їїрозв'язання.
Формування таких навичок вимагає тривалої ,систематичної роботи, впроцесі якої школярі виконують ряд практичних завдань, причомусамостійність учнів у виконанні їх поступово збільшується.
У школі учні знайомляться з епічними творами і їх різновидами.Відносячи художній твір до певного роду, жанру, учитель аналізує йогоз урахуванням законів, що визначають специфіку цього твору.
Від того, який естетичний досвід має учень, залежить рівень сприйманняхудожнього твору. Якщо учень має невеликий естетичний досвід, тозустрічаючись з новими жанрами, формами , він може підходити до них заєдиним критерієм. Тому, наголошує Є. Пасічник, "виробити в учнівзвичку аналізувати художній твір  з урахуванням його особливостей,навчити їх бачити жанрову розмаїтість, художню неповторність
літературних творів – одне з найважливіших завдань учителя літератури".Серед епічних творів, які пропонує до вивчення програма, - казка,оповідання, байка, поема, новела, повість, роман. В залежності  відвіку та літературного розвитку школярів програма пропонує епічнітвори: у 5 класі – казки, у 5 – 8 класах – оповідання, у 9 класі –поеми, в 10 – романи, новели, у 8 – повісті, в 11 – роман у віршах.
Отже, з кожним роком в учнів розширюється уявлення про їх жанровірізновиди.
Спочатку на уроці учитель з'ясовує , як учні прочитали твір, чисправді всі прочитали, наскільки  докладно опанували текстом. Зарадицього можна провести навчальну анкету  , в якій учні запишуть про своївраження від прочитаного епічного твору. Анкета може включатизапитання: які проблеми піднімає автор у творі? Чим схвилював вас цейтвір? Над чим примусив вас задуматись?
Напередодні, готуючись до уроку, учитель продумає схему роботи над твором:
1) з'ясувати, на яких частинах слід зупинитися детально, переказати
окремі моменти, а деякі  - зачитати  вголос на уроці;
2) готує орієнтовану систему запитань;
3 ) слідкує , щоб учні, відповідаючи на запитання, зверталися всечастіше до тексту;
4) простежує, щоб учні висловлювали власні думки, а не запозичували
готові формули з підручника чи критичної статті;
5) вибирає найбільш оптимальний шлях аналізу; підбирає оптимальні
методи і прийоми (складання плану до частин; виписування й
конспектуванняописів природи, портрету; написання невеликих творів –
роздумів; дослідження мовної палітри твору);
6) домашнє завдання формулює
Інша форма роботи на уроці – учитель вивішує саморобний плакат з
тезами  основних проблем і образів роману, за якими під його
керівництвом працює клас.
Прообразний шлях аналізу  епічного твору.
Цей аналіз передбачає  характеристику персонажів. Але це не
обов'язково люди. У художніх творах є образи так званого вищого
естетичного гатунку. У повісті "Fata morgana" – це образ Землі, образ
Руїн сахарні, Осінніх дощів, Стривоженого села, Лугу, що сміється
ранніми росами.
Подібно як у поезії Шевченка ми виділяємо образ могутнього Дніпра –
національної артеріїУкраїни, образ сивіючої могили, образ кобзи, що
співає про трагедію українців. Їм теж слід приділяти увагу під час
аналізу художнього твору.
Коли йде мова про образ – персонаж, слід схарактеризувати його за
головними компонентами образу:
1. Портретна характеристика героя.
2. Аналіз епізодів, в яких розкриваються риси характеру героя.
3. Еволюція образу. Диннаміка подій.
4. Ставлення до інших персонажів.
5. Авторські симпатії до героя та способи їх висловлення. (Образ
Марусі у Квітки – Основ'яненка і образ Мотрі у В. Винниченка "Краса ісила").Можна іншим шляхом аналізувати персонаж – за ходом його розкриття впроцесі розгортання сюжету.
Цілісний аналіз передбачає узагальнений або комплексний погляд напевний художній твір. Якщо це новела, або оповідання, то, певно, цейтвір буде прочитаний у класі повністю. Якщо це велика повість чи
роман, то учитель заздалегідь подбає про певні частини , фрагменти,які будуть перечитані.Якщо це читання є виразним, інтонаційно багатим і технічно правильним,то сам процес читання вже є цілісним осягненням твору.Основними методами аналізу художнього твору є :
художнє читання , коментар, переказ, реферат учня, художня оповідь,
лекція, еврестична бесіда, сворення проблемної ситуації.
Вибір метду аналізу залежить від багатьох чинників, основними з яких є:
1)     вікові особливості учнів;
2)     рівень літературного розвитку учнів ;
3)     особливості конкретної навчальної ситуації;
4)     вид, піджанр епічного твору;
5)     особиті уподобання і майстерність вчителя.
Процес вивчення епічного твору обов'язково передбачає самостійну роботу учнів:а) текстуальне вивчення твору;б) вдумливе прочитання тексту, що вже готує до аналізу твору;в) удоконалення читацької культури учня.
Досить поширеним прийомом роботи над епічним твором є складання плану– якщо це роман- то до окремих частин, якщо це повість- можна довсього тексту. Складання плану передбачає гарне знання тексту твору,орієнтації в композиції твору; дана робота привчає учнів стежити ,якрогораються події, як вони між собою пов'зані, учні стежаь засвоєрідністю побудови твору, особливостями описів, пейзажів,
відступів, портретів, авторських характеристик.Плани бувають різними:1)     за характером діяльності учнів: комплексними, індивідуальними, груповими;2)     за характером завдання (за місцем виконання): домашні і класні;3)     за характером мовностилістичних засобів: цитатний, звичайний, змішаний;
4)     за побудовою: прості і складні;
5)     за змістом: план  сюжету, план епізоду, план окремої частини,
план опису. Найпростіший – план до сюжету, ускладненим є план опису.
Опис Вербівки ("Микола Джеря"):
1) опис навколишніх верб і садків,
2) городи через усю Вербівку,
3) краса і чарівність зелених левад,
4) Раставиця входить у широкий ставок,
5) вулиці села Вербівки,
6) хата старого Джері.
Під час складання плану можна помітити типові помилки, особливо цестосується учнів середнього віку, яким важко вилучати із текстуголовне і оформляти думку, помічається стилістична невправність –
дітям важко підібрати лаконічні вислови, здебільшого реченняносятьодноманітний характер, багато синтаксичних та граматичних помилок воформленні плану.
З метою посилити увагу учнів до тексту використовують такий прийом, якрозповідь (переказ), близько до тексту.
Розповідь  чи переказування буває: стислим, розповідь - витяг, творчийпереказ. Така робота сприяє розвитку мовлення школярів, збагачує їхнійактивний словник.Переказуванню передує певна робота: вибір епізоду,складання планууривка, усний переказ за планом.

3.Основою епічного твору є сюжет, що являє собою подію чи системуподій, покладених в осову художнього твору, споіб естетичного освоєнняй осмислення, організації подій (художньої трансформації фабули), руххарактерів у художньому часі й просторі. Сюжет динамічний аспекттвору, ланцюг зображуваних подій, у тому числі й переживань, думок.
У художньому  творі відбувається розгортання дії у всій її повноті,розвиток характерів та їх взаємовідносин, характерів і обставин,людських переживань, почуттів, психологічних порухів, рух емоційногостану, настрою або внутрішня дія. Сюжет відбиває суперечностізмальованого життя, виражає естетичну концепцію дійсності митця, тіснопов'язаний з ідеєю твору і є засобом її розкриття, естетичного вияву.
Водночас у сюжеті проявляється фабула, яка зцементовує і пов'язує вєдність різноманітні його елементи. Сюжет та фабула складаютьнерозривний конструктивний компонент твору, що проявляється відповідно
на рівні ціннісно – аксіологічному та предметно – пізнавальному.Фабула – один із невід'ємних чинників сюжету, його ядро, що визначаємежі руху сюжету в часі й просторі, розповідь про події,змальовані в
епічних творах , драматичних, ліро – епічних творах, на відміну відсамих подій сюжету твору, фабула – розповідь про події, сюжет- саміподії твору.
Фабула виникає в конкретному сюжеті як продукт творчості митця. Основуїї складають події, історії, почерпнуті письменником із реальногожиття, історії людства, міфології, інших творів мистецтва. Подія – цеодиниця фабули. Письменники, звертаючись у різні епохи до тих самихподій, подієвого кістяка, створюють на тій же подієвій канві новийхудожній світ, в якому відома фабула звучить по – новому (біблійнілегенди, "Камінний господар"), тому вчителю слід чітко розрізнятифабулу і сюжет.
Фабула відрізняється від сюжету такими ознаками:
1)      послідовністю викладу подій, які в тексті змальовуються нетак, як вони відбуваються в житті, з пропусками важливих ланок, зперестановкою, з інверсією ("Перехресні стежки", "Циклон");
2)     мотивуванням розповіді – як спогад ("Зачарована Десна" О.Довженка), видіння, сон (поема "Сон" Шевченка), лист, щоденник("Робінзон Крузо" Дефо), оповідання в оповіданні;
3)     суб'єктом розповіді – від першої і другої особи, від автора, щоне виявляє своєї присутності ("Повія" П. Мирного), від автора, щовиявляє свою емоційну настроєність ("Україна в огні" О. Довженка), від
імені біографічного автора ("Третя Рота" В. Сосюри), оповідача – маски(від імені Рудого Панька – "Вечори на хуторі біля Диканьки"  М.Гоголя, Грицька Основ'яненка – у Григорія Квітки – Основ'яненка),
оповідача – персонажа (Устина – в "Інститутці"           М. Вовчка). Вокремих творах відстань між сюжетом і фабулою мінімальна, зближується("Новина" В. Стефаника).
Важлива роль у епічному творі належить і позасюжетним елементам:
портретам, пейзажам, описам обстановки, публіцистичним, ліричним
відступам тощо.
Своєрідність епічного твору усвідомлюється учнями поступово.
У 5-6 класах учитель зосереджує увагу учнів на розвиткові сюжету втворі, і на вчинках літературних персонажів.
Простежуючи розвиток дії у часі і просторі учні набувають навичокдавати оцінку певним життєвим фактам та явищам. Аналізуючи певнічастини художнього твору, учні тим амим заглиблюються в розумінняобразів – персонажів, бо за їх вчинками можна судити рпоїх характери,а характери героїв твору проявляються в дії.Шкільна  практика свідчить , що учні легко усвідомлюють сюжетну канвуепічного твору, труднощів тут немає ніяких. Але не завжди вонирозуміють логіку поведінки літературних персонажів, усвідомлюютьзв'язок сюжету з позасюжетними елементами (внутрішні монологи, ліричні
відступи, пейзажі), важко часто вдається простежити як виражаєтьсяідея, що нею пройнятий твір. Тому Є. Пасічник радить вивчати епічнийтвір так, щоб  учні зрозуміли тісний взаємозв'язок  усіх йогокомпонентів, які у своїй сукупності створюють цілісну картинулюдського життя. Тому  і радить вчити їх зіставляти епізоди твору,бачити логічну доцільність у загальній композиційній  побудові,простежувати, як поступово вимальовуються людські характери.Ті епічні твори, які пропонуються до вивчення в старших класах, великіза обсягом. І щоб учні правильно його сприйняли, навчились бачити йогохудожню неповторність, виробили вміння аналізувати художній твір зурахуванням його особливостей, учитель повинен продумати, які частинидетально слід розглянути, які розділи докладно переказати, які епізодище раз перечити і нехай вони прозвучать на уроці, щоб підсилитиемоційний  вплив на учнів , щоб викликати відповідний катарсис,відповідні емоції – гніву, обурення чи осуду; чи емоції радісні,окрилені.
Уже з 5 класу роботу над осмисленням композиії епічного твору вчителіпроводять. І вже з середніх класів варто вчити учнів на основітекступроникати в особливості художнього зображення. Це завдання
здійснюється практично, на осноі тексту художнього твору.Навіть учні старших класів плутають сюжет і композицію. Тому ізсередніх  класів учителю слід формувати уміння озрізняти ці двапоняття: сюжет – ланцюг подій, переживань, думок, а композиція – цепобудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо –естетичну єдність, зумовленого логікою зображеного читачеві світу,світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника,каноном, орієнтацією на адресата.
Композиція виражає взаємини , взаємозв'язок, взаємодію персонажів,сцен, епізодів зображених подій, розділів твору, способів зображення ікомпонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет,
пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог, репліка, ремарка) і кутівзору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача,персонажів).
Композиція "дисциплінує" процес реалізації творчого задумуписьменника, забезпечує відповідність задумові всіх рівнів структурихудожнього твору, динамізує читацьке  сприйняття.
Вивчення композиції часто обмежується виділенням компонентів сюжету(експозиція, зав'язка, розв'язка... ) Композиція ж твору – це наслідоктворчого компонування як основног механізму створення художньогосвіту.
Під час аналізу слід враховувати, що композиція кожного творуіндивідуальна, її типові особливості треба подаватиз урахуваннямсвоєрідності літературних напрямів, стильових течій, жанрових пластів.На тематичному рівні композиція з хаосу , плину подієвого матеріалувибирає, розташовує окремі епізоди, відводить їм певне місце, чергуєреальне з уявним, фантастичим.
4. Слід враховувати важливість тоо факту, що аналізувати епічний твір,учні повинні навчитися бачити за образами і картинами автора.Автор не просто змальовує певні картини, а присутній у творі , вінщось стверджує, щось заперечує.
Існує 2 форми вираження авторської позиції в епічному творі :авторська позиція виражається або безпосередньо, або приховано, уприхованій формі.
Через літературних персонажів, або  через  оповідача, письменникзнайомить нас із своєю системою поглядів, з власною ієрархією морально– духовних цінностей, переконує читача – учня  від імені оповідача  чилітературного персонажа. Але не завжди система поглядів  нанавколишній світ персонажа  збігається з авторською. Тоді учнівисловлюють думку, що автор хоче заперечити певні вчинки, дії, якості.
На основі загального звучанняхудожнього твору школярі вчаться робитивисновки про авторську позицію. Яку позицію займає автор? Текстхудожнього твору дає чіткі відповіді на питання:
·        як ставиться автор до зображених подій?
·        як ставиться автор твору до літературних персонажів, чого вчить твір?
·        що засуджує твір?
·        що схвалює?
Серед загальномистецьких засад аналізу художнього твору (заСтепанишиним) – принцип єдності змісту твору та його автора. Грунтовнезнання життєпису , характеру, світогляду письменника, допомагає глибшезбагнути зміст його твору, аналіз якого в свою чергу сприяє ліпшомупізнанню особи митця.
У поезії Франка "Товаришам  із тюрми" читаємо:"Треба твердо нам в боюстояти" і розуміємо, що то позиція не лише ліричного героя, а й самогоФранка. В гурті тих, що "з силою розпуки раз по раз гримали о кам'янечоло" самодержавства ("Каменярі"), попереду всіх ми бачимо самогопоета. Розкішні "райські" пейзажі Надросся, мальовничий опис Вербівкита Семигор і зовнішності Миколи Джері, Лавріна, Мелашки – естетичнийідеал самого Нечуя – Левицького – еталон найвищої краси, втрата якоїтак згубно позначилася на долі нашого народу, на його духовності.
Б.Степанишин обстоює думку, що художній образ треба трактувати лише всвітлі авторського задуму, з'ясовуючи, яку функцію виконує даний образв загальній концепції твору: брати Половці і трагедія українськогонароду у спровокованій більшовиками громадянській війні.
У повісті "Краса і сила" В.Вінниченко подає портрет своєї героїні. Тобула краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюютьдеякі з наших письменників. Не було в неї ні "губок, як пуп'янок,
червоних, як добре намисто", ні "підборіддя, як горішок", ні "щок, якповна рожа", і сама вона не "вилискувалась, як маківка на городі".
Чорна, без лиску, товста коса, невисокий, трохи випнутий лоб, ністонкий, рівний, з живими ніздрями і свіжі, наче дитячі губи, що якосьмило загинались на кінцях; легка смага на атових, наче мармурових
щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, зяких, здавалось, дивлячись, наче лилося якесь тихе, м'яке, ласкавесвітло, - то була й уся краса сієї дівчини.
З'ясуйте, чиїй творчій манері портретописання протистоїть письменник?
За допомогою яких прийомів йому вдалося створити не народопісенний, а
реальний, живий, індивідуальний образ героїні?
На о акцентована увага при описі зовнішності?
Ще одна проблема – формування в учнів умінь цілісно сприйняти твір.




Похожие:

Вивчення епічних творів на уроках літератури iconВивчення життєвого і творчого шляху письменника в системі викладання літератури в школі. Загальні зауваги
Загальні зауваги“Вивчення життєвого і творчого шляху письменника — важлива ланка в системі викладання літератури в школі. Насамперед...
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconТема: «Соціологічні аспекти функціонування інонаціональної літератури»
Джерело: Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія....
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconКаталог екранізованих творів художньої літератури (за програмою 12-річної школи)

Вивчення епічних творів на уроках літератури iconТема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу»
Джерело: Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія....
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconО. Кобець орієнтовні матеріали для підготовки першого уроку у 2013/14 навчальному році мета уроку
«Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconН. М. Марценюк–Масюк, учитель української мови І літератури Зарічанського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів»
...
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconВідділ освіти
Експериментальне вивчення використання методу проектів на уроках англійської мови в середній школі
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconВимоги до виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української мови та літератури, зарубіжної літератури (5-11 клас)

Вивчення епічних творів на уроках літератури iconДовідка про результати вивчення питання «Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках математики в початкових класах Іванівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 та Іванівської гімназії»
Про результати вивчення питання «Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроках математики в початкових класах Іванівської...
Вивчення епічних творів на уроках літератури iconУрок світової літератури. Методи викладання предмету в школі Модульна контрольна робота №1
Типологія уроків літератури (за класифікацією М.І. Кудряшова) та їх структура (на прикладі аналізу пку)
Разместите ссылку на наш сайт:
Уроки, сочинения


База данных защищена авторским правом ©izlov.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
связаться с нами