Конспект лекцій з дисципліни icon

Конспект лекцій з дисципліни



НазваниеКонспект лекцій з дисципліни
Дата17.10.2016
Размер
ТипКонспект

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КТУ

КАФЕДРА ТОМБ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни:

"Зведення і монтаж будинків і споруд"

ст. викл. Масіч Л.В.

Кривий Ріг 2008 р.

Література:

1. ТБВ Літвінов;

2.Організація та планування будівельного виробництва.

Дікман. Москва."В. Ш." 1988.

3. Технологія і організація монтажу будівельних конструкцій,

Черненко . Київ "Буд."

  1. Технологія механізації га автоматизації будівництва, Атаєв.

  2. Монтаж будівельних конструкцій. Швиденко. Харків "В.Ш."1988р.

  3. Піщаленко "Технология возведения зданий и сооружений."

Основні та регламентуючі положення ТЗБС.

1. Цілі, задачі, структура дисципліни - зв'язок з іншими дис­циплінами.

1.


Головна задача будівництва - створення та прискорене оно­влення основних фондів народною господарства.

Задачі :

  1. Зниження матеріалоємності будівництва;

  1. Зниження витрат праці при виконанні важких та трудомі­стких робіт одночасно з підвищенням продуктивності праці;

  1. Подальший зріст темпів зведення будинків та споруд:

  2. Зниження вартості будівництва;

  1. Підвищення якості, довговічності, міцності, виконання будівельних робіт;

  2. Збільшення ефективності капітальних вкладень та скорочення незавершеного будівництва (заділ).

^ Студент повинен знати: індустріальні методи ЗБіС, поточні методи праці, методи календарного планування, сутність змісту та методику розробки будівельних генеральних планів, володіти ме­тодикою технологічного проектування ЗБіС.

^ Студент повинен вміти: запроектувати поточне будівництво, розробити календарні плани, розробити об'єктні та комплексні

будгенплани, обґрунтовано вибирати методи та способи виробництва робіт, здійснювати варіантне проектування.

Основні та регламентуючі положення ТЗБС.

  1. Методи зведення будинків і споруд.

  2. Види будівельних потоків.

  3. Види циклограм та їх характеристики.

  4. Склад ПОБ та ПВР

1.

За часом зведення будинків та споруд методи діляться:

  1. Послідовні.

  2. Паралельні.

  3. Поточні.

Розглянемо ці методи на графіках:







Паралельний.

(великі витрати ресурсів, мінімальні

затрати часу)





Послідовний. (мінімальне споживання ресурсів)





Поточний.

Т - середнє q - середнє

Т(мес.)

Закономірність будівельного потоку виражається формулою :

^ T = k(m + n - 1) + ∑tорг +∑tтех;

m - кількість захваток;

n - кількість бригад ;

k - тривалість роботи на захватці;

tорг та tтех - організаційні та технологічні перерви.

2.

Параметри потоку :

1. Просторові (фронт робіт, ярус);

  1. Технологічні (число окремих потоків, потужність потоку, працемісткість);

  2. Параметри часу (модуль циклічності, ритм потоку, шаг потоку, тривалість робіт по потоку);

По структурі вони діляться :

  1. Окремі;

  2. Спеціалізовані;

  3. Об'єктні;

  4. Комплексні.

Окремий поток - один чи декілька процесів, виконуємих однією ланкою. Продукція - вид робіт.

Спеціалізований поток - із декількох окремих, об'єднаних єдиною системою параметрів та схемою потоків.

Об'єктний - сукупність спеціалізованих, склад яких забезпе­чує виконання робіт по будівництву всього об'єкту.

Продукція — закінчений об'єкт.

Комплексний — сукупність об'єктних.

^ Кінцева продукція - комплекс будинків і споруд.


Загальна класифікація будівельного потоку.

В залежності від напрямку виробництва робіт ,

Горизонтальний ;

Вертикально - підіймаючий ;

Вертикально - спадаючий ;

Змішаний;

Похилий (кам'яна кладка одного поверху, конструктивна, монтаж різних відміток)

По тривалості функціонування :

  1. Короткострокові;

  2. Довгострокові;

  3. Неперервні.

По характеру часового розвитку циклограми поділяються :

  1. Рівноритмічні;

  2. Кратноритмічні;

  3. Різноритмічні;

  4. Неритмічні,

Циклограма – графік, що відображає процес виробництва ро­біт не тільки в часі але й в просторі.

1 .Рівноритмічні :




Т = k(m + n - 1); m=3(захватки); n=3(бригади).


Розгортання

сталих робіт, - СТАДІЇ згортання.



m =Т2/Ті = 2; k1/k2 = 2 2 бригади на 1 захватці.




W= Р/Т ; - обсяг робіт спеціалізованого потоку, потужність.


3.Різноритмічні










Різний ритм довготривалості робіт.

Довготривалість кожного потоку

різна, але довготривалість на 1й

захватці однакова.

T = k (m + n - 1) + ∑to

і' — кс ш -■' п - 1 і ■■"' ІХ, і









4.Неоиімічні;

х

Нема жодного однакового ритма, довготривалість робіт на кожній захватці різна.

T = k (m + n – 1) + ∑tтех +∑tорг



Правила проектування поточного будівництва.

1. Виявляються об'єкти близькі між собою по об'ємно – планувальним, конструктивним рішенням та технології зведення.

2. Розчленяють цей процес зведення будинка на окремі роботи,

рівні, або кратні по трудомісткості.

  1. Закріплення окремих видів робіт за бригадами робітни­ків. Установлюється послідовність включення в потік окремих об'є­ктів будівництва

  2. Розрахунок основних параметрів потоку.

  3. Розрахунок послідовності переходу будівельних бригад з об’єкту на об’єкт з урахуванням запланованого ритма.

План :

1. Проект організації та будівництва (ПОБ) та проект виробництва робіт (ПВР) види та зміст.

2. Варіантне проектування ТВБС та ТЕП.
1.

Задача ПОБ розробка основних технологічних рішень, забез­печуючих будівництво об'єктів в зазначені строки при високій яко­сті та низькій собівартості будівельно - монтажних робіт.

Склад ПОБ:

  1. Укрупнений календарний або сітьовий графік будівництва.

  1. Календарний графік на виконання робіт підготовчого пері­оду.

  2. Графік виконання будівельно - монтажних робіт (по ро­кам).

  1. Відомість основних об'ємів робіт.

  2. Відомість потреби в матеріалах, виробах та обладнанні.

  1. Основні організаційно - технологічні схеми зведення будинків.

  2. Будівельний генеральний план (БГП) для підготовчого та основного періоду.




  1. Ситуаційний план району будівництва.

  2. Графік потреби в робочих кадрах.




  1. Графік потреби в основних будівельних механізмах.

  2. Пояснювальна записка.

Задачі ПВР - розвиток основних рішень, прийнятих в ПОБ. Склад ПВР :

  1. Календарний план або комплексний сітьовий графік на об'єкті.

  2. Заходи по виконанню робіт підрядним методом.

  3. Будгенплан.

  4. Графік поставки конструкцій, матеріалів, виробів.

  5. Рішення по виконанню геодезичних робіт.

  6. Графік руху робітників по об'єкту.

  7. Графік роботи основних будівельних машин.

  8. Технологічні карти.

9. Рішення по тимчасовим інженерним мережам.
10.Рішення по техніці безпеки (БНіП 3 - 4 - 80).
11. Пояснювальна записка.

В календарному плані вказують черговість строків зведення та здачі в експлуатацію об'єктів, визначають витрати за етапами бу­дівництва.

Сітьовий графік дає можливість встановити взаємозв'язок між окремими роботами та виявити процеси, які впливають на довготривалість будівництва.


В технологічних картах вказують способи виробництва робіт, розбивку на захватки, яруси, розміщення машин та шляхів руху тра­нспорту.

2.

Варіанти методів монтажу будівельних конструкцій розроб­ляються у складі ПВР для розробки можливих рішень по організа­ції, механізації та технології виконання робіт з метою вибору раціона­льного варіанту для конкретних умов виробництва.

Розробку варіантів технологічного процесу, монтажу будіве­льних конструкцій попереджає аналіз вихідних даних, який перед­бачає старанне вивчення робочих креслень майбутнього об'єкту.


Контрольні питання:

1.Методи зведення будинків і споруд.

2.Параметри потоку.

3.Класифікація будівельних потоків.

4.Правила проектування поточного будівництва.

5.Склад ПОБ.

6.Склад ПВР.


Лекція № 2

Проект організації будівництва.

1.Розробка ПОБ

2.Розробка ПВР

Початкові матеріали ПОБ:

  • Техніко-економічне обґрунтування.

  • Інженерні дослідження.

  • Рішення по застосуванню матеріалів, конструкцій і засобів механізації, які узгоджені з підрядчиком.

  • Умови поставки і транспортування матеріалів і устаткуван­ня.

  • Розбивка об'єктів будівництва на пускові комплекси.

  • Відомості про джерела постачання будівництва електрое­нергією і водою.

  • Інші вимоги замовника і підрядчика (необхідність проекту­вання тимчасового житла, виробничих будівель і споруд).

• Директивні терміни будівництва.
^ Визначення об'ємів робіт і розрахунок потреб.

  • У матеріалах і енергетичних ресурсах робиться спрощени­ми методами: по даним будівництва аналогічних будівель, укрупненим кошторисним нормам, показникам кошторис­ної вартості і витрат ресурсів.

  • Потреба у машинах, транспорті та інших ресурсах визнача­ється розрахунковим шляхом, або по діючим розрахунковим нормативам на 1 млн. грн. річного об'єму БМР.

  • Чисельність працюючих на будівництві визначається на основі середньорічної виробки.


ПОБ вміщує:



  1. Будгенплани на підготовчий і основний період будівництва.

  2. Календарний план будівництва.

  3. Календарний план підготовчого періоду

  4. Графіки виконання БМР на будівництві.

  5. Організаційно-технологічні схеми зведення об'єктів.

  6. Відомість потреби у конструкціях, виробах, матеріалах і устаткуванні з розподілом по об’єктам і періодам будівни­цтва.

  7. Відомість об'єму будівельних, монтажних і спеціальних робіт по основним об'єктам і періодам будівництва

  8. Графік потреби у основних будівельних машинах і тран­спорті.

  9. Графік потреби в кадрах будівельників.

10. Пояснювальну записку з описом умов будівництва і
методів виробництва основних робіт, необхідними
розрахунками, ТЕ обґрунтування і ТЕП.

Проект виконання робіт складається з:

  1. Календарних планів (графіків).

  2. Будгенпланів - може бути для різних періодів.

  3. Технологічних карг (схем) та переліку інвентарю і осна­щення, строповку вантажів.

  4. Заходи по виконанню робіт підрядним способом.

  5. Графік надходження конструкцій, виробів, матеріалів.

  6. Рішення по виконанню геодезичних робіт.

  7. Графік руху робітничих кадрів.

  8. Графік руху основних будівельних машин.

  9. Рішення по тимчасовим інженерним сіткам.




  1. Рішення по ТБ (БНіП 3-4-80).

  2. Пояснювальна записка.

Вихідними матеріалами для складання ППР є:

  • Затверджений проект, ПОБ, РД, кошториси.

  • Дані про постачання збірних конструкцій і деталей, виробів і напівфабрикатів.

• Дані будівельних і монтажних організацій про наявність

парку машин і механізмів.

Діючі нормативні документи (БНіПи, інструкції і вказівки

по виробництву і прийняттю будівельних, спеціальних і

монтажних робіт).

Проектування може здійснюватися різними методами:

• Розрахунково-графічним (традиційним).


• Довідково-інформаційним (проектування по готовим каталогам і альбомам),

• Модельно-макетним.

• Фото-модельним.

• Панорамним.

• Комбінованим.

^ Вибирають крани

Потрібна кількість кранів:

К=Тнс /Тз ;


Тн – нормативний час роботи кранів (змін)

Тз - заданий або директивний строк монтажу(змін)

Кс – коефіцієнт, який враховує сполучення роботи кранів по часу. При роботі 2-х кранів – 1.25, при 3-х – 1.30, 4-х – 1.35.

Намічають можливий варіант комплексної механізації, який веде монтажний кран, схему його проходів і стоянок, способи установлення конструкцій з кожної стоянки.

Довготривалість роботи і-го крана (зм.)

Тіні/8 + Тмді + Тпі + Тті

Тні – нормативна довготривалість роботи крана, (год.);


Тмді- монтаж і демонтаж (зм);

Тні - час на перестановку крана без монтажу;

Тті - довготривалість технологічних перерв.

Трудомісткість монтажу одиниці будівельних конструкцій люд.год/т (м3)

Qм + ∑ (Qоі + Qмді + Qкі + Qqі)

qli = ;

V . Qм - витрати праці монтажників, виконуючих роботи з участю кранів;

Qоі - витрати праці машиністів і робітників, що обслуговують кран;

Qмді - витрати праці на монтаж і демонтаж;

Qкі - витрати праці на установлення колії;

Qqі - витрати праці на доставку крана;

V - загальний об'єм монтуємих конструкцій.

Приведенні витрати одиниці монтажу конструкцій

Пс = Сі + Ен Кі ; Сі - собівартість одиниці монтажу,

Кі - сумарні питомі капітальні вкладення у виробничі фонди на одиницю монтажу;

1,08 ∑ (Сq і + Смт і * Тн і ) + 1,53 м
Сі= ----------------------------------------------

V


Сqі - допоміжні витрати на улаштування підкранової колії та інші підготовчі роботи.

Економічна ефективність ухваленого варіанту.

Е = (С1 - С2) + Ен1 - К2) ;

С12 - собівартість одиниці робіт ;

К12 - різниця питомих капітальних вкладень.

Мі
К= ∑ ----- ;

Тді*qмі

Мі - розрахункова вартість крана ;

Тді - директивне число змін роботи крана;

qмі - об'єм робіт у зміну т.м3.


Контрольні питання:


1.Які матеріали використовуються при розробці ПОБ?


2.Склад ПОБ


3.Склад ПВР


4.Якими вихідними матеріалами необхідно користуватися при розробці ПВР?

Лекція №3 Календарне планування.

  1. Календарне планування, його сутність та зміст.

  1. Методика складання календарного планування, правила розрахунку та побудування.

  1. Критерії оптимальності календарного плана.

Календарний план – документ по плануванню, в якому на підставі обсягів БМР та прийнятих організаційних і технологічних рішень визначені послідовність та строк будівництва.

КП - основний документ в складі ПОБ та ПВР. По КП розраховують в часі потребу в трудових та матеріально - технічних ресурсах, а також строки постачання всіх видів обладнання.

Порядок розробки календарного плану:

  1. Складається перелік робіт.

  2. Визначається обсяг робіт.

  3. Вибір методів виконання робіт та основних механізмів.

  4. Розраховується нормативна машино та трудомісткість.

  5. Визначається склад бригад та ланок.

  6. Визначається технологічна послідовність робіт.

  7. Встановлюється змінність робіт.

  1. Визначається тривалість окремих робіт та сполучення між собою, коригують число виконавців і змінність.

  2. Порівнюється розрахункова тривалість з нормативною та вводяться поправки.

Ю.Визначається прийнята тривалість робіт. Календарні плани на об'єкт складається з двох частин:

  • лівої розрахункової;

  • правої - графічної

Тому такі плани називають графіками. Графічна частина може бути лінійною, циклограмою та сітьовою.

Порядок заповнення. Графа 1.

Заповнюється в технологічній послідовності виконання з групуванням по виглядам та періодам робіт.

Потрібно по можливості з'єднати роботи, для того, щоб графік був лаконічним, зручним для читання, але не можна об'єднувати роботи, які виконуються різними виконавцями.

Необхідно вирізнити роботи, які відкривають фронт для роботи наступних бригад.

Графа 2,3.

Обсяги робіт визначаються по робочим кресленням та кошторисам. Вибірка обсягів із кошторисів менш трудомістка, але в кошторисах відсутня розбивка робіт по ярусам та захваткам, тому доводиться користуватися кресленнями.

Графа 4,6,7.

Трудомісткість робіт та витрати машинного часу.

Розраховують по джерелам:

  1. ЕНіР, ВНіР, МНіР.

  2. Калькуляції на піставі ЕНіР

  3. Кошторисні нормативи (БНіП ч.ІV)

  4. Виробітка в натуральному або вартістному вигляді. Найбільшу точність дає використання інформації про

досягнуту продуктивність даної бригади на однотипних об'єктах.

Закордонні фірми ведуть постійну роботу по накопичуванню даних про фактичну продуктивність та тривалість виконання робіт різних виконавців, що дозволяє закладати в КП максимально правдоподібні дані.

Графа 8.

Тривалість роботи.

Тривалість механізованих робіт встановлюється тільки виходячи з продуктивності машин. Тому спершу розраховують тривалість механізованих робіт, ритм роботи яких диктує всю побудову графіка, а потім тривалість робіт, виконуємих вручну.


Тривалість механізованих робіт Тмех визначають за формулою:



Nмаш-зм - потрібна кількість машино-змін (гр..6)

пмаш - кількість машин

т - кількість змін роботи в добу 2-3 зм.

Тривалість робіт виконуємих вручну:



Qp - трудомісткість робіт (люд-дн.) пч - кількість робочих

Графа 9.

Число змін

При використанні машин - не менше 2.

Роботи без використання машин повинні вестися, як правило, в одну зміну - першу:

  • покращуються умови праці

  • більш чітка організація та керівництво

  • більш висока продуктивність

  • не треба встановлювати штучне освітлення

  • не потрібні додаткові заходи по охороні праці

Деякі роботи можна виконувати лише в денну зміну -оздоблювальні, кровельні, склові.

Графа 10.




Чисельність робочих по професії:





у - питома вага трудовитрат даної професії в загальній трудомісткості робіт.





Кількісний склад кожної ланки:


Графа 11.

Графік виробництва робіт.

Права частина КП відтворює хід робіт в часі, послідовність та ув'язку робіт між собою.

Існує 3 вигляда графіків:

  1. лінійний

  2. циклограма

  3. сітьовий

Сітьовий

Номер події





Монтаж колони І зах.




тривалість змінність кількість раннє пізнє

ранній пізній роботи робочих скінчення скінчення

початок початок робіт робіт

робіт робіт

Основний показник - тривалість робіт

(БНіП 1.04.03.85)

Календарний план характеризується діючими показниками:

  • питомі приведені витрати;

  • собівартість;

  • трудовитрати;

  • коефіцієнт нерівномірності руху робочих



число робочих

nср - середнє число робочих



QР - загальна трудомісткість робіт, люд. дн. Т0 - загальна тривалість робіт, дн.

- рівень механізації:



Vм - обсяг механізованих робіт

V0 - загальний обсяг робіт

- рівень комплексної механізації



Механоозброєність будівництва



Смех - балансова вартість механізмів С0 - вартість будівництва. Механоозброєність праці:



Енергоозброєність будівництва:



N0 - сумарна потужність рушійних пристроїв двигунів. Енергоозброєність праці:




Контрольні питання:


1.Порядок розробки календарного плану


2.Критерії оптимального календарного плану







Лекція №4 Будгенплан

1. Будгенплан об'єкта у складі ПВР. Визначення зон безпеки.

  1. Принципи проектування БГП.

  2. ТЕП БГП.

БГП - це генеральний план майданчика, на якому показано розміщення основних монтажних механізмів, тимчасових будинків та споруд, тимчасових мереж, доріг, майданчиків, зон безпеки. Будгенплани бувають:

  • загальномайданчикові;

  • об'єктні.

Зони безпеки:

1. Монтажна зона



монтажна зона

2. Робоча зона крана Кр

Визначається максимальним вилітом стріли крану

3. Небезпечна зона крана Називають простір, де можливо падіння вантажу при його переміщенні з врахуванням ймовірного розсіювання при падінні



0,5 1тах - половина довжини найбільшого вантажу, який

переміщається.



2. Принципи проектування БГП:

Вихідними даними для проектування об'єктного БГП служать:

  1. Загальномайданчиковий БГП.

  2. Календарний план КП.

  3. Технологічні карти ПВР даного об'єкту.

  4. Розрахунок потреби в ресурсах.

  5. Робочі креслення будинку.

Основні принципи проектування (БНіП 3.01.01-85,111-4-80)

  1. Тимчасові будівлі та споруди розташовують на територіях не призначених під забудову до кінця будівництва.

  2. Рішення БГП повинні забезпечувати раціональне проходження вантажопотоків (скорочення числа перевантаження).

  3. Вірне розміщення монтажних механізмів, установок для виробництва бетонів та розчинів.

  4. Раціональне розташування складів, майданчиків укрупненої збірки.

  5. Продуманий підбір та розміщення побутових приміщень, пристроїв, пішохідних доріжок.

  6. Прийняті в БГП рішення повинні відповідати вимогам ТБ, пожежної безпеки, умовам охорони навколишньої середи.

  7. Витрати на тимчасові будівлі та споруди повинні бути мінімальними - використанням постійних об'єктів, зменшенням об'єму тимчасових будівель, споруд з використанням інвентарних пристроїв.

3. Критерії оптимальності БГП:

1. Питомі витрати на тимчасові будівлі та споруди:

С = Стимч. о *100% (1,2-12%) <■„

  1. Тривалість робіт по організації будівельного майданчика.

  2. Об'єм та вартість витрат на тимчасові будівлі та споруди в цілому та по окремим видам.

  3. Коефіцієнт забудови тимчасовими будівлями та коефіцієнт використання площі.


Контрольні питання:

1.Побудова БГП

2.Визначення зон безпеки

3.ТЕП. БГП

Лекція № 5

Інженерна підготовка будівництва

1.Підготовка будівництва

2.Створення опорної геодезичної сітки 1.Загальна підготовка :

А) Організаційні заходи до початку робіт, котрі виконує замо­вник :

  • Забезпечення проектно - кошторисної документації.

  • Відвід майданчика.

  • Розробка та узгодження титульного списку будівництва.

  • Відкриття фінансування.

  • Заключення домовлень підряду та субпідряду.

• Розміщення замовлень на обладнання та організація
постачання конструкцій та обладнання.

2. Роботи підготовчого періоду:

  • Здача опорної геодезичної сітки.

  • Розчищення майданчика, знос споруд.

  • Вертикальне планування, перекладання комунікацій.

• Будівництво постійних будівель та споруд для потреб
будівництва.

• Обладнання складського господарства.

• Обладнання тимчасових будівель, доріг, сіток та джерел
енергопостачань.

3. Економічні заходи:

  • Підготовка планів, поточних та перспективних.

  • Заключення домовлень з субпідрядом.

  • Розробка ПВР.

Створення опорної геодезичної сітки. Геодезичну розбивочну основу створюють у вигляді :

1. Будівельної сітки, поздовжніх та поперечних осей, які
визначають положення будівель.

2, Червоних ліній, поздовжніх та поперечних осей, які
визначають положення на місцевості будівель,побудованих у місті
чи селищі.

Будівельну сітку виконують у вигляді прямокутних та квадратних фігур (довжина сторін сітки 200 - 400 м.).

Будівельну сітку проектують на ЕГП.

Основні вимоги при проектуванні будівельної сітки :

• Забезпечення максимальних зручностей для виконання розбивочних робіт.

• Основні споруджувані будівлі повинні знаходитися в середині фігур сітки.

• Лінії сітки паралельні основним осям споруджуваних будівель та розташовують по вимогам ближче до них.

• Забезпечення лінійних вимірювань по усім сторонам сітки,




Головні осі будинку закріплюють за його контурами.





• Пункти сітки розташовані у місцях, зручних для кутових
вимірювань,а також у місцях,забезпечуючих їх збереження та стійкість.

Висотне обґрунтування на будівельному майданчику забез­печується висотними опорними пунктами - будівельними репера­ми.


Звичайно в якості будівельних реперів використовують опорні пункти будівельної сітки та червоної лінії.

Висотна відмітка кожного будівельного репера повинна бути отримана не менш ніж від двох реперів державної або місцевої гео­дезичної сітки.

Створення геодезичної розбивочної основи є функція замов­ника.

Він повинен не менш ніж за 40 днів до початку будівельно -монтажних робіт передати підрядчику документацію на геодезичну розбивочну основу та на закріплені пункти та знаки цієї основи :

• Пункти будівельної сітки, червоної лінії.

• Осі, які визначають положення будівель у плані.
Закріплення мінімум двома створеними знаками. За збере­-
женням та стійкістю стежить будівельна організація.

Контрольні питання:

1. Інженерна підготовка будівництва

2.Створення опорної геодезичної сітки

Лекція № 6

Технологія спорудження земляних споруд

  1. Склад земляних робіт.

  2. Зведення земляних споруд бульдозерами.

  3. Зведення земляних споруд скреперами.

  4. Зведення земляних споруд екскаваторами.

Земляні споруди по призначенню розрізняють :

• Постійні :

• Тимчасові ;

• Виємки та насипи.

Вибір методів виконання робіт залежить від :

• Розподілу земляних мас ;

• Середньої відстані переміщення грунта ;

• Рель'єфа місцевості:

• Типу грунту та ш.

^ Склад земляних робіт :

Підготовчі:

• Очищення території ;

• Знесення будівель га споруд;

• Зняття рослинного шару ;

• Відвід ґрунтових вод ;

• Геодезичні роботи. Допоміжні;

• Водовідлив, водозниження;

• Штучне зміцнення грунтів ;

• Обладнання кріплень стінок котлованів і траншей. Основні :

• Розпушування грунта;

• Розробка й транспортування ;

• Відсипка грунта;

• Розрівнювання;

• Ущільнення;

• Підчистка дна котлована ;

• Обробка відкосів.


^ Зведення земляних споруд бульдозерами

3600 с
Пекс =----------------- Vp kkзkн ; м3/см.

tц

с - тривалість зміни ;

Vр - об'єм грунта в щільному тілі, який переміщується
бульдозером : а Н2

Vp= ----------;

2tgφkp kч - коефіцієнт використання в часі ;

kз - коефіцієнт збереження грунта, k3- 1 - 0.0051;

kн - коефіцієнт впливу нахилу ;

а - довжина відвалу ;

Н - висота відвалу;

φ- кут природного уклону ;

kР - коефіцієнт розпушування грунта.

Схеми різання.




і=0


і=10-15% - стружкою

прямокутного перерізу.

- Клиноподібного

профілю.




- при щільних грунтах гребінчастий профіль.

^ Способи виконання робіт : пошаровий;






б) траншейний ;



При переміщенні до 50м. приймають човникову схему.

При більшій відстані – еліптичну.

Бульдозери приймають також для зворотньої засипки кот-лованів та рівчаків, зачищення дна котлованів після екскаваторних

робіт, розрівнююь і планують грунт.

^ Зведення земляних споруд скреперами.

3600 с

Пс=---------------- q k1kпkв ; м3 /см

tц

q - місткість ковша

kп — коефіцієнт впливу заглиблення виїмки та висота насипу на продуктивність ;

tц = tз+tг+tр+tп+tпов;

Схеми різання аналогічно бульдозеру.

Схеми розробки :

• Смута поряд зі смугою :

• Смуга через смугу ;

• Шахматно - ребриста.

Схеми переміщення:

  1. Еліпсна :

  2. Вісімкою :

  3. По спіралі;

  4. По зигзагу.

Зведення земляних споруд екскаваторами

Параметри забою встановлюються в ПВР в залежності від :

• Типу екскаватора ;

• Автосамоскидів ;

• Вигляду грунта ;

• Рель'єфу майданчика.

60 с q kв kп
Пекс= .

tц

60/tц - технічне число циклів за 1 хвилину.

tц - тривалість циклу в секундах.

Кількість автосамоскидів : N = Тц / tп ;


60 2L

Tц = tп+------------+tр.м. ; (хвил.)

V

Вигляд забоїв для екскаваторів "пряма" та "зворотня"

лопата : а) лобовий ; б) бічний .

ПВР на спорудження земляних споруд включає :

  1. Будгенплан (схема);

  2. Календарний план;

  3. Технологічна карта;




  1. способи та схеми виконання робіт ;

  2. послідовність виконання процесів ;

  3. розподіл на захватки ;

  4. розміщення машин та шляхів для руху автотранспорту;

  5. витрати праці та заробітної платні;

  6. ТБ.

  1. Відомості потреби робочих, інструментів, пристроїв.


Контрольні питання:

1.Зведення земляних споруд за допомогою бульдозера

2. Зведення земляних споруд за допомогою скрепера

3. Зведення земляних споруд за допомогою екскаватора

4.ПВР на спорудження земляних споруд

Лекція № 7

Технологія зведення підземних будівель та споруд.

1 Улаштування заглиблених споруд способом "стіна в грунті".

  1. Опускний спосіб, його технологічні особливості.

  2. Закритий спосіб розробки грунтів.

^ Відкритий спосіб - відривка котловану з природними відкоса-

ми або шпунтовою огорожею, на дні якого зводять підземні споруди. Після закінчення робіт котлован засипають грунтом. Цей спосіб використовують при глибині котлована до 15м. та переважно в сухих грунтах.

1.^ Спосіб "стіна в грунті".

Сутність - в грунті спочатку зводять з монолітного бетону (залізобетону) або збірних залізобетонних елементів конструкції огороджуючих стін підземної споруди, а потім під їх захистом розробляють ґрунтове ядро, обладнують дно і будують внутрішні конструкції.

Звичайно огороджуючі стіни виконують роль фундаменту підземних споруд.

Існує 2 типи стін, що зводяться способом "стіна в грунті".

1. ^ З паль - які утворені з суцільного ряда вертикальних буро набивних паль.

2. Траншейні - які утворені суцільною стіною з монолітного бетону (залізобетону) або збірних залізобетонних панелей,

В залежності від властивостей грунту та його вологості вико­ристовують два види спорудження стін способом "стіна в грунті" -мокрий та сухий.

Мокрий - в водонасичених нестійких грунтах.

Траншея в процесі її розробки й спорудження стін заповню­ється розчином глини, що запобігає обрушенню грунта. Це дозволяє відмовитися від виконання таких робіт, як забивка шпунта, водо -зниження та заморожування.

Розчин бентонітових глин має властивість відкладати на поверхні та в порах грунта частин глини, утворюючи на ній практи­чно водонепроникну плівку товщиною 2-5 мм.

При спорудженні стін в маловологих стійких грунтах вико­ристовують "сухий" спосіб, при якому не потрібен розчин глини.

• Стінки з паль споруджують послідовним бурінням та бето-
нуванням паль. Роботи ведуть насухо в маловологих грун­тах
або з використанням розчину глини в водонасичених

грунтах.

• Монолітні залізобетонні стіни :

  1. Розбивають на захватки довжиною 4-6 м., які відокрем­люють одну від одної залізобетонними панелями або інвен­тарними перегородками.

  2. Потім вилучають з цієї траншеї грунт під шаром розчину глини, для чого використовують широкозахватний грейфер з копровою стойкою або штанговий екскаватор - глибина до 20 м., грейфер на піднімальному канаті замість штанги -на глибину до 45 м.

  3. Замінюють розчин глини.

  4. Встановлюють арматурні каркаси.

  5. Вкладають бетонну суміш методом ВПТ.

  6. Витискаємий бетоном розчин глини відводять у відстойники,

  7. Коли бетон набуде розопалубочну міцність, інвентарну па­лю вилучають і переставляють на межу чергової захватки.

  8. Після набору бетоном проектної міцності розробляють гру­нти внутрішньої о обсягу.

  9. Стійкість та міцність стін, що відкриваються по мірі роз­робки внутрішнього масиву, забезпечують внутрішніми або постійними розпірками, встановленням рам, діафрагм, перекриттів, а в спорудах розміром більше 30 м. анкера­ми.

Переваги цього методу :

  1. Можна застосовувати підземні приміщення при їх рекон­струкції в безпосередній близькості до фундаментів.

  2. Суттєво зменшується обсяг земляних робіт в порівнянні з відкритим способом.

  3. Позбавляє від необхідності водозниження,

  4. Зменшує обсяг водовідлив а.

  5. Запобігає руху ґрунтових вод.



1 - відриття траншеї:

2 - забивка паль ;

  1. - встановлення армокаркасу ,

  2. - бетонування за. допомогою ВПТ.

Збірні стіни.

Монтують з тонкостінних панелей, які встановлюють на шар щебня. Чергову панель попереду фіксують кондуктором, а позаду-інвентарним швелером, що з'єднує її в замок із закладними деталя­ми попередньої панелі.

• Зафіксовані панелі стін замоноличують при бетонуванні
фундаментною подушкою, при чому бетонну суміш вкла-­
дають по обидві боки панелі одночасно по двум бетонолит-
ним трубам.

• Пазухи траншей заповнюють засипкою :
1) зовнішню - глино-щебневою сумішшю ;
2) внутрішню - грунтопісчаною сумішшю.

• Розчин глини, витискаємий в бік екскаватора, відводять у відстойник або вилучають насосом.

• Розробляють грунт всередині контуру до заданої відмітки дна.

• Стики панелей, що відкриваються , остаточно бетонують.
2. ^ Опускний спосіб.

При опускному способі споруду попередньо зводять повніс­тю або частково на поверхні (або у використовуємому котло­вані), а потім занурюють в грунт на проектну глибину.

Підготовчі роботи:

  1. Обладнується котлован на 0,5 - 1 м. вище рівня ґрунтових вод h = 1,2 - 1,5 м.

  2. Обладнується основа з щебня.

  3. По контуру стін колодязя зводиться залізобетонна ланка на


h=1-1,2 м., яка в нижній частині має скіс, можливе обрамлення із кута або листа. 4. Бетонуються стіни колодязя ярусами з одночасним опусканням.

Стіни можуть бути із збірних залізобетонних панелей.

При d > 20 м. використовують одноковшові екскаватори, які

розробляють грунт в бункері V = 1.5- 2 м3. Бункера виймають кра­нами.

Щоб уникнути нерівномірної осадки грунт по периметру ножової частини розробляють вручну.

• Якщо в котлован інтенсивно надходе вода - можна
розробляти гідромеханічним способом за допомогою гідромоніторів.

По формі - у вигляді кола, еліпса, прямокутні.

По обрису зовнішньої поверхні – циліндричні, конічні, схід­цеві.

Для успішного заглиблення колодязя його вага Q повинна перевищувати силу бокового тертя грунта Т не менш, ніж на 25 % тобто:

Q=1.25 T ;

Q=П (R2- r2)hc γс ;

R ,r - зовнішній та внутрішній діаметр ;

hс - висота стін ;

γс - щільність матеріалу стін.

Т = 2 ПR (hc – hа)f ;

hа = І/2 hc ;

f- коефіцієнт тертя - величина постійна.

Якщо Q недостатнє — підвищують товщину стін, або змен­шують силу тертя за допомогою підлива, або тиксотропної сорочки.

Використання тиксотропної сорочки зменшує витрати праці на 35 %. а вартість робіт - на 15 - 20 %,

В процесі опускання колодязя необхідний геодезичний наг­ляд за вертикальністю та швидкістю заглиблення :

Вирівнюють вивіркою грунта у відстаючої сторони, або збіль­шують вагу пригрузом у відстаючої сторони.

• Після досягнення ножем колодязя проектної відмітки бето­-
нують дно, що ізолює підземне приміщення від ґрунтових

вод.





1 - грунтова призма ;

  1. - збірний з/б блок ;

  2. - ніж.



Занурення кесонів.

1- надкамерні стіни ;

2- шлюзовий апарат ;

3- шахтна труба ;

4- кесонна камера ;

5-ножова частина труби;

6- матеріальна предкамера шлюза.

7- пасажирська предкамера ;

8- центральна частина шлюзового

апарата.



Кесонний метод застосовують в сильнозаводнених грунтах (підпори моста).

Сутність метода полягає в тому, що під час занурення обо­лонки в кесонну камеру нагнітається стиснене повітря, що витискає грунтові води за межі ножу.

Грунт розробляють гідромеханічно або вручну.

Ефективність занурення досягається в тому разі, якщо ;

Q1+Q2>T+P3ω1+100 Pв ω2 ;

Q1 - вага кесонної камери, кН;

Q2 - вага надкесонної побудови, кН;

Т - загальна сила тертя колодязя об грунт, кН;

Р3 - тиск грунта під ножем, кН/м2;

Щитовий.

Для обладнання тонелей діаметром від 2 до 8 метрів.





  1. - шахтний підйомник;

  2. - прохідний щит;

  3. - гідродомкрати;

  4. - обробка тонеля;

  5. - конвеєр;

  6. - вагонетка.







Розробка грунта й улаштування стін ведеться під захистом циліндричної оболонки - щита, який під силою гідродомкратів за­нурюється: в забій виробки. Відокремлений грунт розробляється вручну або дисковою фрезою, потім грунт потрапляє по конвеєру з вагонетки.

Частина виробки, що вивільняється облицюється збірними залізобетонними блоками.

Тунелі великої довжини розбивають на ділянки, на стиках яких влаштовують вертикальні шахти, крізь які проходе постачання матеріалів та виїмка грунта.

Прокол.



1-прийомний - прийомний

приямок;

2-труба d<600мм.,l<50м

3- домкрат; - труба і)

4 - шомпол.

Заснований на утворенні отворів за рахунок радіального ущільнення грунта при втисненні в нього труби з конічним накінце-вником.

Продавлювання.

Застосовують для прокладання труб d = 1440 мм. Відмінність

від проколу – грунт всередині труби видаляється шнековою установкою.

^ Горизонтальне буріння.

Сутність : кінець труби має ріжучу коронку збільшеного діа­метру. Обертання надає двигун, встановлений на бровці котловану.

Поступальні рухи труби забезпечуються домкратом. Грунт видаляється шнековою установкою (d до 1200мм. ;1 до 10м.).

Пневмопробивання.

Ведеться за допомогою пневмопробійника.



1 – пневмопробійник;

2 – шланг;

3 - компресор.

Ударник під дією стисненого повітря здійснює зворотньо -поступальні рухи та наносе удари по внутрішньому торцеві корпу­са, забиваючи його в грунт.

Дозволяє отримувати скважини 1 до 50м. з d до 300мм.


Контрольні питання:

1.Як виконуються споруди методом "стіна в грунті"?

2.Опускний спосіб

3.Технологія занурення кесонів

4.Закритий спосіб розробки грунту

Лекція № 8

Технологія спорудження будівель з використанням залізобетону Складові положення технології

  1. Конструктивні рішення будівель.

  2. Методи спорудження у залежності від використовуємої опалубки.

  3. Темпи спорудження будівлі та її прискорення

  4. Вибір оптимальної технологічної схеми виготовлення, доставки, подавання, приймання та укладання б/с.

  5. Комплектування опалубкою, механізмами, інструментами, пристосуваннями.

  6. Розробка будплану обєкта

  7. Календарний план

  8. Проектування поточного будівництва

9. Якість робіт, ТЕП, охорона праці
Конструктивні рішення будівель

Розрізняють-монолітні(фундаменти, сілоса, димові труби, арки, конструкції промислових будівель, багатоповерхових, одноповерхових будівель)

-збірно монолітні Збірно монолітні будівлі:

Частина конструкцій-зб. з/б та одночасно виготовляють монолітні, конструкції, які звязують усі елементи в єдине ціле.

Види опалубки

  1. Розбірно переставна. Для споруди фундаментів, конструкцій, вузлів, окремих конструктивних елементів, але не для будинку в цілому.

  2. Ковзаюча - споруда труб, без змін поперечного перерізу, сілосів, багатоповерхових будівель, ядра жорсткості у збірномонолітних будівлях.

  3. Об'ємно переставна опалубка - багатоповерхові будівлі більшої довжини з несучими поперечними стінами ( сотова структура).

  1. Катуча - тонелі, колектори.

  1. Підйомно-переставна-димові труби та інші висотні споруди, переріз яких змінюється по висоті.

Висота яруса призначається звично не більш 4м (щоб не підсилювати

опалубку та в зв'язку з розшаруванням бетону). Для багатоповерхових

будівель-ярус дорівнює висоті поверху,включаючи колони та перекриття.

Захватки

- звично мають межі у вигляді робочих швів

- рівний об'єм робіт (різниця не більше 15%)

- тривалість робіт - не менше 1 зміни

Тривалість спеціалізованого потоку:

При споруджені багатоповерхових будівель, об'єм робіт по ярусам буває неоднаковим, кількість захваток змінюється та дорівнює.

Тоді тривалість дорівнює:

ni - кількість приватних потоків

При заданої тривалості кількість захваток

Потужність потоку бетонування:

Темпи спорудження будівель На тривалість спорудження монолітних будівель впливають наступні фактори: Організаційні

  • об'ємно-планувальні рішення

  • конструктивні особливості

  • технологія в-ва кожного процесу

  • тривалість окремих робіт

  • механізація, її якість, продуктивність

  • природно-кліматичні фактори Технологічні

  • прискорювач твердіння бетону




  • оптимальні схеми транспортування, подавання, укладення, догляд, розопалубка.

  • максимальне суміщення робіт

Вибір оптимальної технологічної схеми приготування, доставки, подавання

приймання та укладання бетоної суміщі.

Існують наступні схеми бетонування

А/тр- бадія (бункер)-кран-опалубка

А/тр- бетононасос-конструкція

А/тр- бетоноукладач-конструкція

А/тр- конструкція (по жолобам)

Витрати потрібний варіант допоможе розрахувати коштовність

Спр+Стр+Сук+Сух+Сін-min

Спр-коштовність в-ва

Стр-кошт. Транспортування

Сук-кошт. Укладення

Сух-кошт. Уходу

Сін-інші витрати

Трудомісткість:

Тпр+Ттр+Тук+Тух+Тін-min

Тривалість визначається по календарному графіку.

^ Комплектація опалубкою, механізмами, інструментами, пристосуваннями

Опалубка вибирається по існуючим каталогам, а також виходячи із

находження у будівельному підрозділі.

Механізми:

А) Вантажопідйомні крани вибирають по Нпк, q, lстр, Lстр

Б) Транспортування б. Суміші

- автосамоскиди

- автобетоновози

- автобетонозмішувачі

В) Приймання та подавання б/с

-кран+бункер

- бетононасоси

- бетоноукладачі

- мотовізки

- стрічкові укладачі

Комплект інструментів та пристосувань приймається по БНіП ΙΙΙ -15-76

Розробка будгенплану об'єкта Будгенплан на стадії виконання бетонних робіт розробляється в такій послідовності:

- визначається вигляд та кількість механізмів

- визначають місця їх розміщення, зупинки, майданчики, шляхи переміщення, радіус виліту стріли, безпечні зони (монтажні) - прив'язка сладів, під'їздів, шляхів - електропостачання, водопостачання - розміщення побутових містечок

Календарний план виконання робіт Виходить у склад ПВР та складається робочим кресленням. У КП визначається тривалість проведення робіт, суміщення складаючих процесів в часі.

Особливої уваги при проектуванні КП приділяють наступним роботам: - приготування та транспортування б/с - опалубочні роботи - арматурні роботи - укладення б/с - догляд за укладеним бетоном - ремонт опалубки - гідроізоляція

При бетонуванні бетононасосом: - монтаж, демонтаж бетоноводів, їх очищення та ремонт.


Контрольні питання:

1.Конструктивні рішення будівель

2.Вибір оптимальної технологічної схеми приготування, доставки та укладання бетонної суміші

3.Розробка будгенплану

Лекція № 9

Технологія зведення монолітних будівель

  1. Спорудження будівель в об'ємно-переставній опалубці

  2. Спорудження будівель в ковзній опалубці

  3. Спеціальні методи бетонування

Спорудження будівель в обємно-переставній опалубці

Бетонуються поперечні несучі стіни та перекриття. Опалубка: використовують спеціальні опалубки, складені з інвентарних секцій. Бетонування ведеться по поверхах в наступній послідовності:

  1. Виставляють опалубку повздовжніх внутрішніх стін

  2. Монтують блоки опалубки

  3. Армують стіни та перекриття

  4. Бетонують стіни та перекриття

  5. Витримують бетон

  6. Складають блоки опалубки в транспортне положення за допомогою підйомно-гвинтового механізму

  7. Викотують опалубку на помости, які встановлюють зовні споруди (або в середині)

  8. Краном переставляють опалубку на нове місце.

9. В зимових умовах використовують
- термоактивну опалубку
- швидкотвердіючі цементи
- хімічні домішки

Спорудження будівель в ковзній опалубці Комплексний процес включає в себе:

  1. Монтаж опалубки на фундаментній плиті на відмітці "0"

  2. Армування

  3. Вкладання бетонної суміші

  4. Інші роботи: обробка стін, очищення опалубки та ін. Опалубку складають із щитів 1,1-1,2м, δ=1,5-2 мм металевих Технологія встановлення опалубки




  1. На фундаменті відзначають місце встановлення опалубки

  2. Відзначають місце встановлення домкратних стрижнів (домкратних рам)

  3. Збирають внутрішні щити, кріплять до домкратних рам

  4. Встановлюють арматурні домкратні стрижні

  5. Збирають зовнішні шити опалубки

  6. Шаблонами перевіряють товщину стін та необхідну конусність

7. Монтують гідросистему підйому.
Бетонна суміш : ЦМ 400

Бетон М 200, начало твердіння не раніше 3 годин і не більше 6 год Щебінь-фракція 10-20 мм. В/ц 0,5-0,55; ОК 7-8 мм, h=20-25 см Ущільнення вручну (Вібраторами глибинними) Технологія вкладання бетону:

  1. Перший шар 20-25 мм вкладають по всьому контуру, ущільнення внутрішнім вібратором

  2. Другий шар вкладають після ущільнення першого при темпі укладки h =70 см за 3-3,5 год.

  1. Після цього починається відривання щитів опалубки від бетону

  1. Далі опалубку наповнюють шарами 20-25 см, до повного заповнення щитів з одночасним підйомом зі швидкістю 60-80 мм за годину

  1. Дефектне затирання розчином 1:2

  2. До опалубки кріплять брезент для зберігання вологи

7. Підйом матеріалів виконують баштовим краном
Бетон подається по схемам
- бетононасос+ЛБС

- кран + а/с бункера

Спеціальні методи бетонування:

1. Торкретування

Нанесення на поверхню під тиском Р=0,15-0,2 Мпа цементного розчину

(торкрет) або бетонної суміші (набризг бетону) 0,35 Мпа.

Переваги

- підвищується щільність в нанесеному шарі, тобто міцність і морозостійкість

зростають.

- підвищується водонепроникність

Використовується для обробки:

- резервуарів, гідротехнічних споруд

- для обладнання тонкостінних конструкцій: купола, армоцементні деталі

- для усунення дефектів при будівництві та реконструкції будівель та споруд.

Склади

  1. Розчинна суміш : ПЦ М 400, пісок 1-3 мм, ПЦ:П=1:2

  2. ПЦ М400 та більше, пісок1-3 мм, щебінь 5-Ю мм ПЦ:П:Щ= 1:2:1,5 Механізм : цементна пушка - підготовлена суміш вкладається в робочу камеру, звідки стиснене повітря витискує суміш в сопло, де відбувається змішування води та суміші. Вода подається на 0,05-0,12 Мпа більше тиску води. V суміші=120-140 м/сек.



1-компресор 2-повітреочисник З-місткість з водою 4-цементна пушка 5-сопло Технологія

  1. Підготовка матеріалу

  2. Наладка механізмів

  3. Випробовування робочих процесів нанесення

  4. Підготовка поверхні, очищення, промивання, закріплення арматури

  5. Підготовка робочого місця

  6. Торкретування

  7. Догляд за бетоном Шар δ=25 мм р/с δ=50 мм б/с Відстань 0,7-1 м , 0,7-1,2 м (б/с)

Вакуумування

Сутність - механічна ліквідація води та повітря із свіжо вкладеної бетонної

суміші.

Позитивні властивості

1. Підвищується щільність бетону, водо газонепроникність, прискорює
розопалубку

2. Підвищення шару 300-150 мм
Технологія

  1. Підготування механізмів

  2. Вкладання вакуумщитів

  3. Через 1 годину щити знімають

  4. Промивання щитів


Контрольні питання:

1.Як здійснюється спорудження будівель в об’ємно – переставній опалубці?

2.Як здійснюється спорудження будівель в ковзній опалубці?

3.Спеціальні методи бетонування

Лекція №10

Технологія зведення одноповерхових промислових будівель.

Практикою вироблено ряд методів монтажу будівельних конструкцій промислових будівель. В залежності від напряму монтажу виділяють:

  • поздовжній;

  • поперечний (секційний);

  • поздовжньо - поперечний.

При поздовжньому методі для скорочення терміну будівництва монтаж можна вести від середини до торця. Організується два незалежних потоки виконання робіт. Кожний потік може включати один або кілька спеціалізованих потоків по монтажу конструкцій. Якщо будівля має велику площу, будівля розбивається на захватки, що найкращим чином забезпечує поточне виконання робіт. В залежності від можливого ступеню суміщення будівельних робіт, монтажу конструкцій та технологічного обладнання будівлю зводять одним з методів:

  • відкритим

  • закритим

  • суміщеним

  • комбінованим

  • Відкритий - виконуються всі роботи підземного циклу, потім будівельний майданчик має бути спланованим.

  • Закритий - фундаменти тільки під каркас, потім монтують каркас, потім земляні роботи та облаштування фундаментів під обладнання та підземні споруди. Використовують при великих прольотах, коли фундаменти під обладнання займають велику площу.

Закритий метод дозволяє розосередити роботи, застосувати самохідні крани.

- Суміщений - загальний котлован під всі фундаменти та
будівлю.

Бетонування фундаментів під обладнання здійснюється одночасно з монтажем каркаса.

- Комбінований

Одні прольоти з розвиненим підземним господарством -

закритим методом.

Інші з невеликою кількістю фундаментів під обладнання

відкритим.

При цьому методі монтажні крани розташовують в прольотах

із слаборозвиненим підземним господарством.

Конструкції укрупнюють до підняття до місця встановлення в монтажні блоки масою, відповідною до вантажопідйомності та іншим параметром монтажних кранів.

При укрупнені повинна бути забезпечена незмінність їх геометричної форми в процесі монтажу.

Для монтажу найбільш ефективні автомобільні, пневмоколісні та гусеничні крани, що відрізняються рухливістю та простотою переміщення.

При кроці ферм 12 м віддають перевагу баштово - стрілові крани, вантажопідйомність до 40 т та крани з гуськами. Баштові крани можуть застосовуватися при будівництві 3-х прольотних ( 12, 18, 24 м ) будівель з розміщенням рельсового шляху в середньому прольоті.

Структура об'єктного потоку для цеха складається з часткових

спеціалізованих потоків:

  1. Облаштування котловану або траншей.

  2. Монтаж фундаментів та фундаментних балок.

  3. Облаштування підземних каналів та комунікацій, фундаментів під обладнання.

  4. Зворотної засипки з ущільненням.

  5. Підготування під підлогу з бетону.

  6. Встановлення колони.

  7. Монтаж підкранових балок.

  8. Монтаж покриття.

9. Монтаж стінових панелей.
10.Облаштування покрівлі.

11.Встановлення скла.

12.Сантехнічних та електромонтажних робіт.

13.Роботи по оздобленню.

14.Монтаж обладнання.

15.Облаштування чистої підлоги.


Контрольні питання:


1.Які існують методи зведення одноповерхових промислових споруд?


2.Структура об’єктного потоку при зведенні одноповерхових промислових споруд







Лекція №11

Технологія спорудження багатоповерхових промислових

будівель.

Стадії виробництва.

  1. Спорудження підземних конструкцій.

  2. Спорудження підземних конструкцій та покрівлі.

  3. Спеціальні та оздоблювальні роботи.

  4. Монтаж технологічного обладнання. Часто 4 суміщають з 2 роботою.

Напрямок спорудження:

  1. горизонтальна висхідна схема

  2. вертикально висхідна

  3. змішана схема

Крани: баштові (приставні, самопідйомні) Встановлюються:

  • з однієї сторони

  • з двох сторін

  • посередині будівлі

  • всередині

  • на будівлі (самопідйомні крани встановлюють на 2-ох споруджених поверхах та будують 3-ій, потім конструкцію крана переміщують на перекриття - будують наступний поверх, після завершення монтажу кран розбирають та опускають на "0" за допомогою лебідки).



Послідовність монтажу: Сітка колон 6x6; 9x9; 6x12, висота поверху 3,6-7,2 м, висота колон на 1 -2 поверхи. а) при несучих стінах:

  • стіни

  • ригелі

  • плити перекриття

б) при самонесучих стінах:

- каркас, панелі стін - іноді з відставанням на поверх з внутрішніх підмостей. Монтаж плит перекриття починають з розпірних плит.

Проектування потоків при спорудженні багатоповерхових

будівель. Малюнок 1.









  1. Монтаж фундаментів.

  2. Вивірка, під-ка фундаментів.

  3. Монтаж колон.

  4. Заробка стиків колони.

  5. Монтаж ригелів.

  6. Заробка стиків ригелів.

  7. Монтаж плит перекриття.

  8. Заливка швів.

  9. Монтаж стінових панелей. 10.Заробка стиків.

Схема розподілення будівлі на захватки.



Технологічні процеси при спорудженні багатоповерхових будівель:

  1. Розбивка котловану, улаштування обносок.

  2. Улаштування котловану та траншеї.

  3. Монтаж фундаментів.

  4. Монтаж конструкцій підвалу.

  5. Зворотна засипка.

  6. Монтаж конструкцій поверху:




  1. Монтаж колони та ригелів

  2. Панелі перекриття

  3. Перегородки та сходова клітка

  4. Панелі зовнішніх стін




  1. Кінцева зварка стиків та їх заробка.

  2. Улаштування гідроізоляції поверхів та покрівлі.

  3. Скляні роботи.

10.Огороджувальні роботи.

11.Улаштування підлоги.

12.Монтаж технологічного обладнання.


Контрольні питання:


1.Які напрями спорудження багатоповерхових промислових споруд існують?


2.Проектування поточного будівництва







Лекція №12.

Монтаж крупнопанельних будівель.

Відносяться до безкаркасних будівель - спільна просторова робота усіх елементів. У стінах поєднуються дві функції:

- несучі і огороджуючі.

Монтаж ведеться по захваткам - у одну входять 1 - 2 секції.

- Конструкції подаються або "з колес", або з приоб'єктного
складу, розташованого біля крана, проти відповідних захваток.

Збірні елементи фундаментів, стін підвалу монтуються основним, баштовим, автомобільним, гусеничним або пневмоколісним стріловим краном.

В межах кожної захватки (під'їзд) монтують стінові блоки підвалу, потім цокольні, після яких монтують плити перекриття над підвалом.

Перед початком монтажу стінових панелей вирівнюють поверхні перекриття і роблять точну розмітку місць установки по всьому периметру захватки або будівлі.

У основу кожної панелі укладають по нівеліру дерев'яні або розчинні маяки « 10-12 мм.

Маяки забезпечують точність установлення по висоті та їх опирання у момент посадки на свіжий розчин.

Для забезпечення точності і прискорення монтажу застосовують фіксатори , які приварюються до закладних деталей L= 100 мм з арматури діаметром 10-12 мм, або з кутиків.











Можливий монтаж по рискам, які указують зовнішні грані стін. Панелі тимчасово кріпляться за допомогою підкосів, що закріплюються за монтажні петлі панелей перекриттів.

Кріплення підкосів до панелей здійснюється за допомогою струбцин, універсальних захоплювачів за монтажні петлі або за

петлі, закладені на внутрішній площині панелей (укорочені підкоси). Внутрішні стіни крім підкосів можна кріпити підставками.



кожний, тільки що установлений елемент треба міцно закріплювати у проектному положенні.

Доцільно використання просторової жорсткості раніше змонтованих сходових кліток, сан-тех кабін та кутові сполуки панелей.

Якщо жорсткість раніше змонтованих конструкцій не може бути використана, застосовують - кондуктори, підкоси, розтяжки. Існують різні схеми послідовності монтажу: 1. Монтаж будівлі починають, з установлення і вивірки у межах

захватки маячних панелей, що застосовуються як опорні. В подальшому, застосовуючи ці панелі, ведуть монтаж по принципу замкнених прямокутників, що утворюють стійкі контури, потім панелі перегородок, панелі перекриття і балкони.



  1. Монтують панелі маячні тільки на куту, віддаленому від крана. Наступні панелі установлюють у такому порядку, щоб утворився осередок з замкненим контуром, потім усередині осередку монтують перегородки і плити перекриття. Монтаж ведуть на кран.

  2. Можливий монтаж спочатку внутрішніх, а потім зовнішніх стін, але тоді маємо поганий доступ до стиків зовнішніх панелей.

Установка зовнішніх панелей дає перевагу:

  • вільний доступ до зовнішніх стін, панелей з внутрішньої сторони;

  • зручніше здійснювати тимчасове кріплення;

  • більш безпечні умови праці;

  • периметр обгороджується.

Для збільшення точності і швидкості монтажу можуть застосовуватися кондуктори на кімнату з захватами. До укладення плит перекриття повинна бути закінчена підготовка під поли, зроблено завантаження матеріалами для обробки поверху.

БУДГЕНПЛАН







Lкр = а/2 + в + с а - ширина колії крану в - відстань від колії крану до проекції найбільше виступаючої частини стіни

Qk= qэ+qт

Hкр=hо+hз+hэ+hс

Послідовність монтажу елементів залежить від типу несучих стін:

  • поздовжніх

  • поперечних.

Технологія монтажу:

  1. Панелі зовнішніх стін - кутові, найбільш віддалені від крана ( монтаж на себе).

  2. Монтаж решти зовнішніх панелей.

  3. Внутрішні панелі.

  4. Перегородки.

  5. Сантехнічні кабіни.

  6. Вентблоки.

  7. Перекриття, монтаж балконів.

Монтаж панелей виконують по такій технології:

  • розмітка місць монтажу;

  • в основу кожної панелі вкладають по нівеліру дерев'яні або розчинні маяки 10-12 мм;

  • улаштування постелі з розчину.

Комплексний поток по спорудженню будинків можна умовно розбити на 4 стадії:

  1. Зведення підземних конструкцій.

  2. Надземних конструкцій.

  3. Облаштування даху та покрівлі.

  4. Виробництво оздоблювальних робіт.

I і III - горизонтальні схеми;

II - горизонтально - висхідна схема;

IV - вертикально - низсхідна під захистом двух перекриттів.

I стадія

  1. Розробка котлована

  2. Монтаж фундаментів, цокольних панелей

  3. Зворотна засипка, відсипка техпідвалу

  1. Улаштування вводів водопроводу, випусків каналізації, розводка інженерних комунікацій

  1. Монтаж перекриття техпідвалу

II стадія

  1. Монтаж панелей стін, перегородок, балконних плит

  2. Законопачування, замонолічування швів

  3. Монтаж систем водопроводу, опалення

  4. Монтаж плит перекриття

III стадія

10. Улаштування пароізоляції і теплоізоляції
11 Улаштування рулонної покрівлі

12.Засипка гравієм

IV стадія

13.Установка столярних виробів

14.Скляні роботи

1 5.Затирання поверхонь

16.Облицювання

1 7.Установка сан-тех устаткування

1 8.Електромонтажні роботи

19.Фарбування

20.Чиста підлога

21.Відмостка.


Контрольні питання:

1.Які існують схеми монтажу крупнопанельних будівель?

2.Проектування поточного будів- ництва крупнопанельних будівель


Лекція № 13

Спорудження будівель з покриттям у вигляді оболонки

Використовується для перекриття високих прольотів:

- економиться арматура, бетон

- зменшується трудомісткість

Виділяють монтаж на відмітках:

- понижених позначок з послідовним підйомом

- проектних позначок

Розглянемо монтаж оболонок на будівлі 72x144 м







Існує три варіанта монтажу:

  1. З використанням підтримуючих лісів

  2. З використанням катучих лісів, кондукторів

  3. З використанням попередньо укрупнених елементів Процеси, що виконують при монтажі




  1. Монтаж колон

  2. Монтаж конструктивних ферм

  3. Встановлення лісів, або кондуктора

  4. Монтаж панелей оболонок

  5. Заповнювання стиків, електрозварювання

  6. Втримання бетону та перехід на іншу захватку

Перед монтажем панелей оболонки виконують їх укрупнену збірку 3x6-3x12 або Зх18(блоки) на рухомих стендах.

Спочатку встановлюють 3 контурних ферми, які кріплять підкосами, розпірками, самохідними валиками. Потім укрупнені блоки панелей та перед останнім рядом панелей встановлюють 4-ту контурну ферму.



Зібраний^арочний блок розміром 3x18 м стягують двома інвентарними затяжками та з допомогою траверси укладають у проектне положення

Тривалість Т=(Тцб) m /N

Тц - тривалість виконання 2,3,4,5 процесів Тб - витримування бетону m - кількість монтажних кранів N - кількість захваток











Контрольні питання:

1.Методи монтажу оболонок

2.Технологія монтажу оболонок

3.Проектування поточного будівництва


Лекція № 14

Технологія зведення комплексу будівель для здобичі руди підземним

способом.

Призначені для добичі руди підземним способом з глибини до 1500м, потужністю до 2

млн. т. руди на рік.

Усі будівлі розбиваються на 3 пускові комплекси :

  1. Баштова надшахтна будівля

  2. Дробово-сортувальний комплекс

  3. Резервний склад руди




1 .Баштова надш. будівля

2.ДСФ

3.Бункер пустої породи

4.ПУ

5.Резервний склад руди

6.Транспортні галереї

Баштова надшахтна будівля Нульовий цикл




1,2.Баштовий кран С-981; 3.РДК-25







Монолітний з/б фундамент об'ємом 2,5 тис.м , армокаркаси - 180т.

Бетонування виконується баштовими кранами, транспортування бетону

автосамоскидами, подача бункерами.

Бетонування - неперервне - без улаштування робочих швів. Ущільнення бетону

глибинними вібраторами, товща слою 30-50см. Опалубка щитова - дерев'яна ,

металева, гумово металева.

Монтаж конструкції надземної частини здійснюється двома баштовими кранами

БК-300, БК-1000.




1.БК-300 2.БК-1000 З.С-981

  1. МКГ-25БР

  2. Майданчик

  3. Надшахтна будівля

Кран С-981 використовувався для подачі необхідних матеріалів, для загально-будівельних робіт до відмітки +31 м.

Кран БК-1000 застосовується до відмітки +80м.







Для монтажу металевих колон використовується безвиверковий монтаж - торці

колони фрезувались.

Паралельно з монтажем каркасу виконувались загально будівельні роботи:

  • бетонування перекриттів, цегляна кладка вбудованих приміщень, монтаж вентиляційних камер, фундаментів під обладнання

  • монтаж обладнання: електротехнічного, сантехнічного, вентиляційного, технологічного

^ Монтаж ДСФ

Виконується паралельно із монтажем надшахтної будівлі двома кранами СКГ-63 таСКГ-40.















Фундаменти свайні з монолітним ростверком. Подача бетону - автосамоскидами,

баштовим краном С-981.Використовувались також авто бетонозмішувачі на базі автомобілів КРаЗ і КаМАЗ.

Контрольні питання:

1.Улаштування нульового циклу надшахтної будови.

2.Монтаж надземної частини надшахтної будови.

3. Монтаж ДСФ.

Лекція №15. Монтаж будівель методом підйому перекриття та поверхів.

Цей метод використовується:

- зведення будівель у сейсмічних районах, коли немає змоги

використовувати звичайні вантажопідйомні механізми.

Сутність цього методу полягає у зведенні на висоту декількох поверхів сходово - ліфтових шахт, встановлення одного ярусу колони, виготовлення над підземними конструкціями усіх панелей перекриття та покриття та наступним їх почерговому підйомі (із змонтованими на них стінами та перегородками або без них).

Підйом поверхів проводять при їх значній насиченості перегородками та обладнанням в будівлях невеликої висоти. Підйом перекриття використовують у випадку невеликої насиченості поверхів внутрішніми конструкціями та висоті будівлі більш 10 поверхів.

Технологія спорудження будівель методом підйому перекриття.

  1. Роботи підземного циклу.

  1. Бетонування сходово - ліфтових шахт з опередженням на І поверх.

  2. Монтаж колон 1-го ярусу з тимчасовими зв'язками. На кожну колону перед підйомом надягають металеві коміри, кількість яких відповідає числу підіймаємих перекриттів.

  3. Виготовлення пакету плит перекриття бетононасосом або бетоноукладачем. Між плитами - шар пасти, емульсії, синтетичної плівки.

  4. Зверху на колонах першого ярусу монтують електричні або гідравлічні підйомники.

  5. На плиті покриття влаштовують покрівлю без останнього шару килима та встановлюють самохідний кран для нарощування наступних ярусів колон та зовнішніх стінових панелей.

  1. Підйом плит перекриття.

  1. Монтаж колон наступного ярусу, підйомників, тимчасових в'язей, і так до монтажу заключного ярусу колон та останньої плити - плити покриття.








V VI уи т

Перекриття піднімають по одному або касетами. На перекритті

вкладають будівельні матеріали, необхідні для оздоблення

поверху.

Нижні плити закріплюють на проектних відмітках. Після

завершення робіт на даху монтажний кран демонтують, опускають

за допомогою шевра, що закріплюються до плити покриття: стрілове

обладнання, повертальну платформу, опірно - ходову частину.

^ Монтаж будівель методом підйому поверхів.

  1. Піднімають покрівельну плиту з підйомним краном.

  2. На верхній плиті пакету перекриття самохідними кранами монтують конструкції верхнього поверху: зовнішні та внутрішні панелі, сантех та електрообладнання.

  3. Поверх будівлі за допомогою підйомників піднімають та закріплюють на проміжній відмітці.

  4. Поступово монтують та піднімають поверхи, які лежать нижче у межах ярусу колон.

  5. Нарощують наступний ярус, піднімають підйомниками та виробляють подальший підйом поверхів.

  6. Відрізняється від метода підйому перекриття:

Монтаж будівлі завершується монтажем найнижчого поверху, але він звичайно на відмітці +5,0.


Контрольні питання:

1.Монтаж будівель методом підйому перекриттів.

2. Монтаж будівель методом підйому поверхів.

Лекція № 16.

Будівництво об'єктів доменного цеху. Технологія зведення. За технологічним призначенням і розміщенням :

  • Об'єкти центрального району,

  • Об'єкти зовнішнього комплексу. В склад центрального району :

  • Доменна піч;

  • Литтєвий двір ;

  • Нахилений міст;

  • Повітрянагрівачі:

  • Пилеуловлювачі;

  • Будинок керування піччю і повітрянагрівачами ;

  • Бункерна естакада.

До об'єктів зовнішнього комплексу :

  • Газоочистка;

  • Тракти подачі агломерату, руди, коксу ;

  • Вагоноперекидачі;

  • Депо ремонту ковшів.




1. Піч;

2. Литтєвий двір;

3. Пиловловлювачі;

  1. Установка грануляції шлаку ;

  2. Будинок керування доменною піччю та повітронагрівачами ;

  3. Повітронагрівачі ;

  4. Тракт подачі граншлаку на склад ;

  5. Склад граншлаку ;

  6. Бункерна естакада ;

10. Нахилений міст ;

11. СКР-2600-75 т.(Н=110м), СКР-3500-100 т., БК-100-50 т. ;

12. КБ-674 ;

13. БК-900 ;

14. КСКГ-40 ;

15. КК-УКП-100-42 (100т) ;
16. КСКГ -40 ;

17. КСКГ-100.

Головні об'єкти : доменна піч, литтєвий двір, з точки зору будівельно-технологічної характеристики являються неоднорідними.

Повітронагрівачі, пилеуловлювачі, газоочистка, бункерна естакада, будинок керування піччю, будинок повітронагрівачів в підземній частині являються однорідними об'єктами.

Їх зводять ритмічними потоками.

Для зведення цих об'єктів створюють об'єктні потоки. Їх три­валість і кількість узгоджено з тривалістю основного потоку по зве­денню доменної пічі.

Об'єктний потік : доменна піч, литтєвий двір, пилеуловлювачі.

Повітронагрівачі з будинком - також об'єктний потік.

Пристрій грануляції шлаку - також об'єктний потік.

Якщо розрахована тривалість об'єктного потоку перевищить тривалість основного потоку, в якому зводять доменну піч, то число таких потоків збільшують, організовуючі їх паралельну роботу.

Фундаменти

Фундаменти об'єктів відрізняються великою масивністю, значною глибиною закладення.

Бетонування фундаменту під домну ведуть без робочих швів, тому що вони можуть стати провідниками чавуна.


Тому бетон укладають безперервно цілодобово товщиною 0.3 м по всій площі масиву, причому кожний наступний шар укладають на попередній до початку твердіння бетону.

Об'єм бетону - декілька тисяч м3 ( темп 35 м3/год.)

Бетон укладають декількома способами :

  1. По естакадам самоскидами через направляючі лотки, роз-­
    рівнюють вручну, ущільнюють вібраторами.

Недоліки : необхідність перекидання на відстань до 6м. до 20% бетону.

  1. Баштовими кранами бетону суміш вивантажують з само­скидів в бункера V=6 м .

  2. Скиповими перевантажувачами бетону суміш подають са­москидами до 2 скипових перевантажувачів, обладнаних вібролотками, що дає змогу бетонувати з темпами 35 м3/год.




1. Поворотний

бункер.

2. Стрічковий

конвеєр. З.Вібролоток.

Підземні споруди доменного цеху на водонасичених ґрунтах зводять способом "стіна в ґрунті .






Штанговим екскаватором поступово відривають траншею під огороджувальну підземну стіну.

В траншеї закачують глинисту суміш, яка запобігає обрушенню стінок траншей.

1. По краях захваток забивають спарені палі.

2. Відкачують забруднену суспензію. Замінюють чистою.

3. Встановлюють арматурні каркаси.

  1. Укладають бетон за допомогою вертикально переміщуємої труби, товщиною 500 - 600 мм.

  2. Бетону суміш розміщують за допомогою вібростержнів, які опускаються з 2-х сторін від труби (ВПТ).

  3. Глиняну суспензію відводять по спеціальному лотку або відкачують насосом в накопичувальні місткості.

Збірні стіни.


  1. Розривають траншеї.

  2. Збірні залізобетоні панелі встановлюють на щебінь.

  3. Бетонують фундаментну подушку бетонолітними трубами одночасно з 2-х сторін.

Панелі з'єднують за допомогою замків.

Після розкріплення "стіни в ґрунті" поярусно розробляють ґрунтове ядро будівлі або споруди.

Всі шпарини "стін в ґрунті", які відкрилися заробляють бето­ном.

Після цього встановлюють залізобетонну плиту підвалу будівлі або днище споруди.

^ Надземна частина.

Найбільш характерними особливостями зведення надземних конструкцій об'єктів доменного цеху є їх укрупнювальний збір, під­йом і встановлення в проектне положення крупних блоків.

При цьому значно скорочується час, трудоємкість і вартість зведення.

Так як маса окремих царг кожуха досягає 90 т., передбачають спарену роботу монтажних кранів БК-1000(СКР-2600 ; СКР-3500).

Для з'єднання царг між собою використовується електрозва­рювання (напівавтоматичне ручне), а також електрошлакова.

Товщина стінок царг 25 - 40 мм.



^ Монтаж повітронагрівачів. Їх виготовляють із листів масою 3-6 т., товщиною 20-40 мм. Використовується конвеєрний метод зведення повітрянагріва-



3-площадка; 4-купол.

^ Галерея шихтоподачі.

В даний час замість скипової схеми використовується конвеєр.

Від дозувального відділення бункерної естакади на колошник іде галерея шихтоподачі, яка складається із підземної залізобетонної частини, привідної станції конвеєра і надземної частини.

Надземна частина - сталева труба діаметром 6 м, і товщиною стінок 10 – 18 мм., загальною довжиною близько 340 м.. опирається на опори різної висоти. Прольоти 50 - 75 м.

Для монтажу використовуються крани ДП. Для монтажу прольотних будівель використовують допоміжні монтажні опори.

Укрупнювальний збір ведуть в скорлуп або рулонів, в кінці шляхів башенного крану БК-1000, використовуючи ці ж шляхи для подачі укрупнених блоків в зону монтажу.


Контрольні питання:

1.Структура об’єктів доменної печі.

2.Улаштування фундаментів доменної печі.

3.Монтаж надземної частини доменної печі.

4.Монтаж повітронагрівачів.

Лекція № 17

Монтаж великопролітних конструкцій будівель і споруд

Технологічні і функціональні вимоги обумовлюють постійне збільшення прольо­тів конструктивних елементів будівель і споруд. В останні роки часто зустрічаються приклади монтажу промислових будівель і споруд прольотами 96м і більше, спортивних споруд прольотами 224м, споруд ринків L=100м. Як несучі елементи великопролітних будівель і споруд застосовують:

1. Металеві:

  • балочні і фермові системи;

  • блочно-балочні конструкції з тонколистовими попередньо напруженими обшивками;

  • перехресно-стержневі системи типу "структур";

  • рамні конструкції;

  • висячі покриття;

  • арочні системи;

  • купольні системи;

2. Залізобетонні просторові покриття:

  • куполи;

  • арки;

  • склепіння;

  • складки;

  • оболонки.

Внаслідок великих габаритів і ваги конструктивних елементів їх не завжди можливо монтувати у цілому зібраному вигляді традиційними методами з викорис­танням одиничних вантажопід'ємних засобів.

Через це монтаж таких елементів виконують із окремих частин з використанням тимчасових опор. При попередньому укрупнені елементів та для їх монтажу у проектне положення застосовують одночасно декілька кранів, проводять монтаж насуванням укрупнених блоків, або вертикальне піднімання з використанням потуж­них домкратних систем.

Балочні покриття (металеві) складаються з головних поперечних конструкцій у вигляді плоских або просторових блочних ферм та проміжних конструкцій -прого­нів. Вони характеризуються:

  1. Відсутністю розпору від вертикальних навантажень;

  2. Плоскою статичною схемою;

  3. Малою чутливістю до осадки опори. Недолік - велика витрата сталі та значна висота. Використовуються при прольотах до 100м.



^ Корпус аерофлоту в Мінводах (ангар)





Рис. 1 Схема будівлі ангара

Металевий каркас довжиною 217м складається з кількох ферм L=60м, які спи­раються по осі "Ж"на колони з кроком 6м,а по осі "Е" на дві підкроквяні ферми L=108м. Кожна підкроквяна ферма має три точки опори, що створюють пройоми по 54м. Покриття із з/б плит 6 x3м.

Прийнятий проект Ростовського П.1. ("Промстальконструкції"). Підкроквяна ферма вагою 240т встановлюється двома циркульними шеврами. Шеври встанов­люються після повного збирання ферми. Конструктивно вони були виконані з труб


пі

Рис.2 Схема монтажа


1.Колона;

2.Ферма, яку монтують;

3.Шевр циркульний;

4.Вантажний поліспаст;

5.Горизонтальний поліспаст;

6.Нерухома шарнірна опора;

7.Рухома шарнірна опора;

8.Рельсові шляхи;

9.Траверса L=18м;

10.Майданчик укрупнювального збирання





Розрахунок такелажного оснащення при монтажі підкроквяної ферми

циркульним шевром



Рис.2 Схема монтажу підкроквяної ферми ангара циркульним шевром

циркульним шевром

(20G1l1 +10G2l2 +20G3l3)

P = ------------------------------- ; (1)

l sinα

Рс = Рcosα + Fт ; (2)

Fт= Рвf ; Рв=Р sinα ; (3;4)

Рnс /2 (5)

Р - сумарне підсилення для піднімання ферми з вихідного положення, яке спря­- моване по осям опор, (кН)

G1, G3 - вага опор, (т)

G2 - вага ферми, (т)

l1, l2 , l3 - відстань від вертикалей, які проведенні через центри ваги опор і ферми до точки А, (м)

1 - відстань між шарнірами, (м)

α – кут нахилу осі опори до горизонту

Рс - сумарне підсилення для стягування опор шевра, (кН)

Рт - посилення тертя гойдання ходового візка, (кН)

f - коефіцієнт тяги візка

Рn - посилення в одному поліспасті з двох, (кН)

Нижні секції опор закінчувалися шарнірами: одну опору закріплювали до фунда­менту (6), а другу (7) на рухомі санчата, що йшли по рейкам. В основі до опор шев-ров кріпили горизонтальні поліспасти Q = 40т (5) на вісь верхнього шарніру підвішу­вали вантажний поліспаст Q =130т. Захвачували підкроквяні ферми за допомогою двох траверс 1=18м. Окантовку ферми з горизонтального положення у вертикальне і її піднімання у проектне положення здійснювали почерговою роботою вантажних і го­ризонтальних поліспастів. Для рівномірного руху рухомих опор по рельсовим шля­хам фарбою наносили риски, які фіксували крок переміщення опор. Піднімання і встановлення підкроквяних ферм проводилося за 4 - 4,5 години бригадою з 12 чоловік. Монтаж кроквяних ферм здійснювали краном СПТ-63 з стрілою 30м та гусаком 10м. Ферми, до встановлення проектних зв'язків, розкріплювали монтаж­ними розпірками через 12м.

^ Монтаж попередньо напружених балочних великопролітних

конструкцій

Рекомендується вести монтаж за допомогою двох гусеничних кранів СКГ зі зби­ранням блоку з двох ферм у вертикальному положенні біля місця підіймання з вста­новленням повздовжніх та поперечних зв'язків та щитів покриття кровлі попереднім напруженням нижніх поясів обох ферм затяжками на розрахункове зусилля; повніс­тю зібраний блок піднімають двома кранами у проектне положення з опиранням на колони.

Чотири напівферми збирають з опиранням на колони і на тимчасову рухому опо­ру з базою 12м; встановлюють зв'язки між фермами і всі елементи покриття, по­переднє натягування поясів ферми виконують в проектне положення з послідуючим розкружалюванням просторового блоку домкратами на тимччасовій опорі.

Попередньо напружена ферма дає зменшення витрат металу до 15%. Конструкції ферм виготовляють на майданчику. Особливу увагу приділяють точності збирання

елементів нижнього поясу, оскільки ексцентриситет пучків відносно осі поясу викликає додаткову напруженість.

^ Особливості монтажу попередньо напружених балочних великопролітних конструкцій

Ферму кантують і піднімають двома траверсами з підвішеними на кінцях кожної з них двома штангами. Низ штанги висунутий за межі нижнього поясу ферми і опи­рається на шпальні плитки.

Захвати у верхніх кінцях штанг застосовують для кріплення верхнього поясу фер­ми. Під опорні вузли ферми підводять додаткові клітки, в результаті чого при кан-товці ферма лежить на чотирьох штангах, а стиснутий нижній пояс опирається у 6ти точках,розташованих на одній прямій, що охороняє його від деформації.

Розрахункове натягання кожного пучка - в дві стадії:

  • перша - 50% в горизонтальному положенні;

  • друга - на повне розрахункове зусилля, після приведення ферми у вертикальне




положення.


Рис.3 Схема монтажу попередньо напружених балочних конструкцій


  1. Шпальні плитки

  2. Штанги

  3. Захвати

  4. Підйомні щогли або крани

  5. ферма




Монтаж балочних великопролітних покрить методом насування блоків конструкцій

Для здійснення монтажу насуванням, ферми покриття збирають на рівні прий­нятої відмітки у спеціальних кондукторах у блоки з двох, трьох або чотирьох ферм. Зібраний та закріплений постійними та тимчасовими зв'язками блок насувають по рейковим шляхам у проектне положення.

Методом насування укрупнених блоків з двох ферм вагою 250т змонтовано по­криття прольотом 72,4м катка "Сокольники". Ферми із заводу доставлялися окреми­ми сегментами, які укрупнювали на землі в торці будівлі кранами СПГ-30. Укруп­нені елементи вагою до 15т та залізобетонні плити покриття подавали краном на

просторовий кондуктор, побудований у кінці прольоту з чотирьох спарених ферм. Ферми спирали на башти. Верхня частина башти була забезпечена висувними опо­рами. Після укрупнення у просторовий блок кожну пару ферм одночасно розкружа-лювали за допомогою винтових домкратів, потім влаштовували підвісну стелю.

Для насування блоку по шляхам, укладеним по підкроквяним балкам встанов­лювали два тягових поліспасти, рухомі блоки яких прикріпляли до основи блоку ферми. Збирання та накатку одного блоку виконувала за 15 змін бригада з 10 чоло­вік. Швидкість насування 1м/хв., m=250т.





Рис.4 Монтаж блоків великопролітних

покрить методом насування

при збиранні

блоку на проектній відмітці

1. Майданчик для попереднього укрупнення, 2. Кран СКГ-63, 3. Кондуктор, 4. Укрупнений блок вагою 250т, 5. Тяговий поліспаст Q =40т, 6. Висувні опори кондуктора, 7. Накаточний шлях, 8.Підкроквяна балка, 9. Відводний ролик

Блочно - балочні конструкції

Монтаж панельно-блочних покрить накаткою на підкроквяні балки по похилій естакаді з послідуючим насуванням у проектне положення. (Універсальний спортив­ний комплекс ЦСКА).

Покриття розміром у плані 106 х 306м збирали з блок панелей L=12м, які склада­лися з тонкої сталевої обшивки g =15мм, натягнутої на каркас з кутиків та укрупне­них на монтажному майданчику у блоки встановленням перехресної решітки з одиночних кутиків. Розміри блоку у плані 2,52 х 106м з висотою в гребні 6м і на кінцях 2м. Кожні два блоки перед підніманням об'єднували у монтажний блок 5,04 х 106м вагою 110т. Укрупнювали конструкції блоків покриття у спеціальних кон­дукторах з використанням двох баштових кранів.

Кожен з шляхів являв собою нерозрізну двохпрольотну балку, яка спиралася одним кінцем на колону, а іншим на фундамент. Довжина накаточного шляху 30м, ухил - 30°. Переміщували блоки по шляхам насуванням до підкроквяних балок на 15,47 на спеціально запроектованих двох восьмиколісних візках вантажопід'ємністю 60т кожна.

Для переміщення по нижнім горизонтальним шляхам існують 4 зовнішніх колеса, які мають однаковий рівень відносно горизонту, а по похилим шляхам - 4 внутрішні колеса.

Для регулювання положення блоку на опорних частинах балки встановлені гідравлічні домкрати Q =50т. У робочому положенні блоку навантаження з дом­кратів знімається і передається через підкладні листи безпосередньо з наддомкратної балки на візок.

Переміщення візків по похилим шляхам здійснюється за допомогою двох полі­спастів Q =32т кожен та тихохідних лебідок. Швидкість переміщення 1м/хв. дозволяє вести спостереження за положенням насуваємого блоку, не допускаючи випереджен­ня одного кінця балки над іншим. Насування займає близько 1 години.

Метод насування великопролітних блоків застосовується при реконструкції або при максимальному суміщенні СМР при малих директивних термінах зведення.




Рис.5 Монтаж блочно-балочних покриттів зі збіркою блоків на нульовій відмітці 1. Рейковий шлях по горизонталі, 2. Візок для переміщення блоків покриття, 3. Блок покриття, 4. Похилі балки тимчасової естакади, 5. Пікрокв'яні балки, 6. тяговий поліспаст, 7. Колони будівлі.

Технологія монтажу укрупненими блоками вагою до 1000т будівлі прольотом 120м за допомогою транспортних порталів

Був прийнятий метод монтажу укрупненими блоками вагою 1000т методом насування. Будівля 432 х 120м, Н=72м.

Основні переваги цього методу в тому, що всі збірні операції по укрупненню про­водяться на землі в одному спеціально обладнаному стаціонарними механізмами

місці. Завод виготовлювач поставляє конструкції в технологічній послідовності, тобто спочатку колони, потім розпірки та зв'язки, далі конструкції покриття.

До монтажу конструкцій необхідно забетонувати фундаменти під колони та зро­бити шляхи під портал.

Основними монтажними механізмами для виконання робіт є транспортний пор­тал, поліспастні підйомники на колонах, баштові крани СКР-1500 і козлові крани К-305.

Конструкція порталу аналогічна двох консольному козловому крану. Відстань між опорами порталу 72м, консолі по 21м, висота - 57,4м. Підготовчі роботи поєд­нували організацію приоб'єктного майданчику в торці будівлі, монтаж колони з поліспастним підйомником, монтаж транспортного порталу.

В технологічний процес монтажу входили наступні операції: збирання у проект­ному положенні торцевого ригеля по осі 1, збирання на землі підкранових балок, які виконували роль підкроквяних ферм прольотом 120м і вагою 670т кожна, та блоки покриття з щитами настилу розміром в плані 12 х 36м, вагою 200т кожен і транспортуванні зібраної ферми L=120м під поліспастні підйомники; її піднімання, встановлення та закріплення на порталі; монтаж блоків покриття на порталі; тран­спортування Г - подібного блоку вагою 870т до місця встановлення та проектне закріплення його до раніше змонтованих конструкцій.



Рис. 6 Схема монтажу укрупнених блоків покриття за

допомогою транспортних

порталів

1.колона, 2.розпірка між колонами, 3.торцевий ригель, 4.блок покриття, 5.транспортний портал, 6.шляхи порталу, 7.колони на крайні осі, 8.майданчик для укрупненого збирання ферм, колон.





  1. підйомник на колоні;

  2. портал;

  3. домкратна опора.



Рис.8 Встановлення балок покриття на портал


1.Укосина

2.Висувна стійка з домкратом

3.Баштовий кран

4.Траверса

Зведення рамних конструкцій великопролітних будівель з попереднім збиранням

Характеризують значними габаритами і масою ригеля, у зв'язку з чим на монтажний майданчик ригель поступає окремими елементами довжиною до 12 - 13м. Перед монтажем елементи ригеля укрупнюють.

^ Монтаж покриття промислових будівель і складів

Монтаж покриття будівель житлових конструкцій виконується двома способами:


  1. нами чи щоглами.


    Із збиранням ригелів рам у проектному положенні на тимчасових опорах;

  2. Із збиранням ригелів рам на землі та піднімання їх у проектне положення кранами і щоглами.

Рис.9 Схема укладки поздовжніх конструкцій покриття з жорстким спиранням на ригель





I блок в'язі II блок



бл

Рис.10 Послідовність розкружалювання блоків покриття при жорсткому………………………………..
жорсткому_опиранні на ригель

Окрім великої ваги ригелі рам своїми розмірами перевищують габарити рухомого составу. Через це на монтажний майданчик пояса ригелів доставляють окремими елементами довжиною не більше 12м або у вигляді трикутних елементів, які дорів­нюють по висоті половині ригеля, які складаються з елементів пояса та двох розко­сів 1/2 довжини.

Перед монтажем ригель укрупнюють:

  1. З метою використання гусеничних чи баштових кранів, ригель монтують не в цілому, а частинами з установкою у прольоті однієї або декількох тимчасових опор;

  2. Кожний монтажний блок повинен встановлюватися на дві опори - постійну та тимчасову, або на дві тимчасові;

  3. При цьому для запобігання роботи нижнього поясу на місцевий згин, опори повинні розташовуватися лише під вузлами ригеля. Укрупнення ригеля прово­диться на землі в районі дії монтажного крану;

  4. При монтажі необхідно строго дотримувати проектний будівельний підйом. Для цього на тимчасових опорах встановлюють домкрати.

Клепання, зварювання чи постановка постійних болтів у монтажних стиках риге­ля дозволяється лише після контролю та закріплення будівельного підйому. Якщо монтажний блок ригеля є плоский, то необхідно до розстроповки забезпечити його стійкість від перекидання. Це досягається встановлюванням парних розчалок із ста­левого канату. Після встановлення і закріплення поперечних конструкцій розчалки знімають. Монтаж кожного ригеля проводиться від однієї постійної опори до іншої з послідовним переходом монтажного крану у наступну панель.

Розкружалювання - це комплекс робіт, що забезпечує включення в роботу змон­тованої конструкції шляхом планомірного виключення з роботи тимчасових опор.

Розкружалювання проводиться за допомогою домкратів, які встановлені на тим­часових опорах і безпосередньо сприймаючих навантаження від ригеля.

Розкружалювання виконують ступенями. На кожній ступені величина опускання домкратів повинна складати одну і ту ж саму відносну частину розрахункового про-гину ригеля над даною тимчасовою опорою. Так, якщо розрахункова величина про-гибів складає відповідно 30, 45, 60мм, а розкружалювання передбачається трьома ступенями, то величина опускання на кожній ступені буде відповідно складати 10, 15, 20мм. Якщо у поздовжньому напрямку ригелі зв'язані перерізними конструк­ціями, то незалежне розкружалювання ригеля приводить до виникнення у поздов-

жніх конструкціях зусиль, відмінних від розрахункових,з відповідними несприят­ливими наслідками.

У таких випадках розкружалювання проводять або блоками в межах від одного температурного шва до іншого, або блоками з двох зв'язаних між собою ригелів, при умові, що поперечні конструкції між блоками будуть встановлюватися після розкружалювання.

Для розкружалювання застосовуються винтові або гідравлічні домкрати:

  • винтові домкрати при навантаженні до 50т;

  • гідравлічні - 500т.

Робота з гідравлічними домкратами потребує ряд запобіжних заходів (підкладення під верхній бурт з обох боків на півкілець δ =10 - 15мм на випадок прориву монта­жу). При розкружалюванні запобіжні кільця послідовно по одному розбирають.

^ Метод монтажу

При підніманні повністю зібраного ригеля одним краном відбувається зміна роз­рахункової статичної схеми його роботи - він перетворюється у двохконсольну бал­ку. При цьому змінюються знаки зусиль у поясних та розкісних елементах, що по­требує перевірки стійкості та несучої здатності елементів і необхідності їх посилен­ня. Піднімання ригеля двома кранами чи щоглами у більшій мірі відповідає розра­хунковій схемі роботи ригеля, що дозволяє уникнути необхідності посилення окре­мих елементів. Перевага монтажу ригеля, який повністю зібраний, полягає у вико­нанні більшості робіт на землі та прискоренні темпів монтажу.

Корпус - однопролітна будівля розміром в плані 108 х 72м. Висота конструкції до низу покриття - 25,2м. Несучі конструкції корпуса у поперечному напрямі - дві рами L=108м з шарнірним спиранням на фундамент. Ригелі рам у вигляді ферм з паралельними поясами висотою 11,5м. Всі ці ферми виконані із зварних Н- подібних перетинів.

Згідно ППР ригелі рам до піднімання укрупнені на землі у просторовий блок із двох ригелів, разом з несучими і огороджуючими конструкціями розміром 108 х 18



х 11,5м, вага блоку 500т.



Рис. 11 Поперечна рама промислової будівлі

Збирання просторових ригелів рам вели у місцях піднімання і паралельно укрупнювали блоки колон вагою по 130т.

Блоки колон піднімали методом повороту. Колони закріплювали тимчасовими монтажними підкосами (із зовнішнього боку). Підйомні поліспасти і лебідки для піднімання ригеля рами використовували так само, як при повороті блоків колон.



Рис. 12 Схема монтажу стійок і ригеля поперечної рами

1. положення блоку колон перед підніманням; 2. положення блоку колон, після якого

включається в роботу поліспаст піднімання; 3. крюк крану; 4. проектне положення блоку колони;

5. поліспаст піднімання; 6. підйомна тяга; 7. просторовий ригель; 8. тормозний поліспаст;

9. монтажний підкіс; 10. положення блоку ригеля перед підніманням; 11. поліспаст піднімання;

12. проектне положення блоку ригеля; 13. балка із закріпленими на кінцях рухомими блоками

поліспастів.

Блок ригеля піднімався 4 поліспастами Q =160т (1600кН).

Є досвід монтажу ригелів трипролітних рам будівель 60+24+60, зібраних на кон­веєрній лінії у блоки розміром 24 х 72м і вагою до 550т. Для подачі зібраних блоків до місця монтажу і їх встановлення в проектне положення використовували транс­портні портали - встановлювачі. Навантаження блоків на портали здійснювали спе­ціальними козловими кранами Q =550т.

^ Конвеєрний монтаж блоків покриття

Кожен блок перевозили до місця встановлення окремо, де ригель і конструкцію, що підтримує ригель, з'єднували проектними кріпленнями - високоміцними болтами.




Рис.13 Схема монтажу блоків покриття пром. будівлі конвеєрним методом

1. стійка ригеля; 2. ригель; 3. транспортний портал - встановлювач.

Безшарнірні арки великопрогінні Монтаж металічних арочних покриттів

Покриття велотреку в Крилатському - арки прогоном 168м. Покриття в плиті овальної форми складаєтьсся з 4х несучих арок: 2х зовнішніх і 2х внутрішніх. Арки замкнутого коробчатого перерізу 2x3. Стик через фрезеровану стальну прокладку. Зовнішні та внутрішні арки спираються на спільні залізобетонні стояки. Зовнішні арки нахилені на 14° до горизонту і підтримуються балками і колонами трибун. Внутрішні арки не мають проміжних підпор, вони нахилені до горизонту на 56º і об'єднані системою ферм і в'язей, ферми з паралельними поясами 1=5,3...25,3м установлені з кроком 6,3м. Розпір арок сприймають 2 з/б затяжки, розміщені нижче рівня чистої підлоги.



Рис. 14 Безшарнірні арки велотрека

1. арка внутрішнього контуру, 2. арка зовнішнього контуру, 3. смуга мембран за прогонами, мембранне покриття, 4. залізобетонний стояк, 5. ферма з паралельними поясами.

Кожну арку складали з 17 окремих об'ємних блоків до 12,3м і масою до 40т, вико­ристовуючи 2 гусеничних крана СКГ-100/40в баштово-траловому виконанні. Q=40т зі стрі­лами 1=35м і гуськом 19м. Стояки балок обладнані проектними вузлами для кріп­лення опорних секцій. Секції арок монтують від стояків до середини прогону на по­передньо вивірених тимчасових опорах (перерізом 2 - 3м), установлених під мон­тажними стиками. Верхні частини опор мали робочий майданчик, який служив для установки, вивірення і тимчасового кріплення секцій арок в проектному положенні і для розкружалювання арок (витрата металу на виготовлення тимчасових опор 460т).

Ферми і в'язі між арками монтують паралельним потоком з відставанням від зва­рювання на одну секцію.

Після установки всіх секцій арки, крім замкової центральної, виміряли відстань між торцями змонтованих секцій по кожному з 4х ребер і за цими вимірами обрізали замикаючі секції, що забезпечувало збіг спряжених пів арок.

Технологія монтажу зовнішніх арок була такою ж. Після закінчення монтажу арок

проводиться їх розкружалювання.



Рис. 15 Технологія зведення безшарнірної арки велотреку 1.з/б стояк, 2.блок арки, 3.кран СКГ-100/40 БСИ, 4.тимчасова опора.





Рис. 16 Порядок розкружалювання арок велотреку

Роботи по одночасному розкружалюванню 2х внутрішніх арок виконувались у 2 етапи за допомогою гідравлічних домкратів. На першому етапі домкрати установ­лювали на 4х парах тимчасових опор по дві пари з кожного боку і вели розкружа­лювання у напрямку від центру до з/б стояків. На другому етапі домкрати установ­лювали на наступні 4 пари і виконували розкружалювання. Були заготовленні набо­ри прокладок для кожної тимчасової опори. Під час роботи здійснювався геодезич­ний контроль. Після розкружалювання арок демонтували тимчасові опори.

^ Двошарнірні арки Методи зведення двошарнірних арок

  1. Монтаж конструктивними елементами у вигляді окремих арок або блоків, які складаються з частин 2х, 3х арок, що установлюються в проектному положенні з використанням тимчасових пересувних проміжних опор.

  2. Монтаж конструктивними елементами у вигляді окремих арок або блоків з час­тин 2х, 3х арок, які збираються на нульовій відмітці з наступною установкою в проектне положення.

  3. Монтаж укрупненими блоками, які складаються з 2х, 3х арок з прогонами, в'язями, методом посування. Під час монтажу окремих арок перші 2 закріп­люють в проектному положенні розпірками. Прогони монтують зверху, вико­ристовуючи спеціальні підмостки. При монтажі укрупненими блоками скоро­чуються роботи на висоті, зменшується кількість підйомів.

^ Монтаж конструктивних елементів арок із застосуванням

пересувних башт. Легкоатлетичний манеж 58 х 228м.

Покриття являє собою 22 двошарнірні арки, 1=58м, які спираються на монолітні з/б контрфорси з одного боку і на сталеві конструкції трибуни - з іншого. Переріз арок - балка висотою 1000мм і з поясами в=400мм.

ППР на монтаж конструкцій передбачає впровадження крупноблочного монтажу.

Технологічний ланцюг робіт:

  1. Укрупнююча збірка довжиною 1/3 прогону;

  2. Збірка з 2х таких елементів просторового жорсткого блоку

  3. Установка блоку в проектне положення, кріплення і розкружалювання. Попередня укрупнююча збірка частин арок з відправних заводських елементів в

Рис. 17 Схема монтажу двошарнірних арок


елементи 1=21м виконувалось краном БКСМ7-5 на майданчику збірки, влаштовано­му паралельно корпусу з боку контрфорсів. Зібрані елементи подавали в зону монтажу, де краном МКГ-25БР виконували складання блоку 21 х 6 із 2х арок. Максимальна вага блоку 20т. На верхньому майданчику встановлювали упори під кран з блоків, в які були включені винтові домкрати.



Роботу по монтажу в'язів між блоками в низькій зоні (до 14м) вели з пересувних підмостків ПВС-12, а в високій зоні - з спеціально спроектованих навісних підмос­тків.

^ Легкоатлетичний манеж

Аналогічно, блоками із 2х, 3х арок здійснюється монтаж штучного катка в Талині.

Кожну арку поставляли на монтаж із 4х елементів. При укрупненому зборі арок спочатку на 2 тимчасові опори встановлювали 2 елементи Ф-1, з'єднували їх прого­нами. Потім до Ф-1 приєднували два елементи Ф-2, які іншими кінцями упирались на другу пару тимчасових опор. Потім встановлювали Ф-3, які одним кінцем з'єдну­вали з Ф-4 болтом. Укрупнений блок масою 10т із 2х арок з прогонами встановлю­вали в проектне положення методом повороту. Під час підйому елемент Ф-4 шарнір­но з'єднаний з Ф-3, нижнім кінцем ковзав по спрямовуючим. В завершальний мо­мент підйому займав вертикальне положення. Після установки елементів Ф-4 на опори їх закріплювали постійними болтами до елементів Ф-3.









1.Кран МКГ-20, 2.Тимчасові опори, 3. Градчасті прогони.




Рис. 18 Зведення двошарнірних арок методом повороту

Монтаж двошарнірних арок укрупненими блоками з посуванням

Два рибники являють собою басейни розміром в плані 39 х 68м і 35 х 68м. Несучі конструкції покриття рибників запроектовані у вигляді двошарнірних арок прого­ном 39 і 35,4м з затяжками, розміщеними з кроком 4м.

В прийнятому варіанті відправні марки укрупнюють повністю на майданчику укрупнюючої збірки в арки з затяжками і установлюють краном МКГ-25БР по осях 16, 17, 18. Зібраний блок являє собою жорстку конструкцію, готову до посування. Після установки перших трьох арок, в'язей і прогонів між ними, блок за допомогою лебідок Q=8т переміщали на 8м в напрямку до осі 1, звільняючи місце по осях 17, 18 для монтажу наступних арок. Монтували дві наступні арки і приєднували до в'язей зібраного блоку. Блок, тепер уже із 5 арок, переміщали на 8м. Методом посування з нарощуванням були змонтовані конструкції покриттів обох рибників. Для посування використовували стрічкові фундаменти, на які укладали рейки Р-43.



1.Траверса

2.Арка

3.Затяжка

4.Майданчик укрупнюючої збірки

5.Ращалка

6.Місце установки лебідки

7.Стрічковий фундамент

8.Анкер

9.Рейка

10.Обмежник

11.Опорний вузол арки

12.Закладна деталь



Рис. 19 Монтаж двошарнірних арок методом посування

Трьохшарнірні арки

Великопрогонні трьохшарнірні арки монтують такими методами:

  1. Конструктивними елементами у вигляді пів арок з використанням проміжних пересувних опор

  2. Просторові блоки із 2х, 3х пів арок з використанням проміжних опор

  1. Методом ковзання

  2. Методом повороту з використанням проміжних опор

Часто арочні покриття використовують для перекриття складів. За основу несучих конструкцій покриття взяті трьохшарнірні клеєні дерев'яні арки стрілчастого обри­су прогоном 45м і висотою 22,5м, які встановлюють на з/б фундаменти з кроком 3м. Арки склеєні із дошок, розміщених плазом, мають суцільний прямокутний переріз шириною 300мм і висотою 1050мм.

Шарнірні опорні і конькові вузли арок вирішені із застосуванням стальних зварних з'єднань. Опорою слугує з/б фундамент, в який закладена сталева деталь із центруючою призмою, що має циліндричну верхню поверхню.

^ Монтаж конструкцій елементами

Кожну пів арку іноді ділять на монтажні елементи. У цьому випадку монтаж здійснюється елементами конструкцій з використанням проміжних тимчасових опор, які пересуваються по ходу монтажу і мають на верхньому майданчику опори з домкратним обладнанням. Опори пересувають тимчасовими шляхами, на елемент ставлять крокви. Першу половину пів арки заводять п'ятковим шарніром на опору, а другим на тимчасову опору. Другу половину встановлюють одним кінцем на опору ближче до п'яти, а другим - на опору в центрі прогону.

Другу половину - аналогічно і опускають частину другої пів арки до суміщення осей замкових отворів верхнього шарніру.



1.Баштовий кран

2.Монтажні стики

3.Пересувні монтажні валики з домкратним обладнанням


Рис.20 Монтаж трьохшарнірної арки з використанням проміжних опор

До нижнього кінця пів арки прикріплений на болтах зварний башмак, а торцева частина її стягнута тяжами для запобігання роботи клеєвих з'єднань на відрив. Гребневий вузол вирішений аналогічно. Стальні деталі шарніру прикріплені болтами до верхніх кінців пів арок і мають з одного боку центруючий напіввалок, а з іншого - обмежувальні кутики.

Монтаж пів арки вагою 8т виконують краном Q=20т за допомогою тимчасової опори, обладнаної шістьма домкратами, яка пересувається посередині прогону. Пів арка встановлювалась нижнім шарніром на опорну частину фундаменту, дру­гий кінець тимчасово спирався на майданчик башти, де за допомогою домкратів

з'єднувався з кінцем іншої пів арки, утворюючи верхній шарнір. В одному поло­женні башти установлювалось 3 арки.

Конструктивними елементами із пів арок за допомогою пересувної просторової опори 4 х 7м висотою 22,8м змонтовано покриття складу концентрату. Опору пере­сували тимчасовими шляхами шириною 4м вздовж вісі корпусу. Зверху опори укла­дали дерев'яні кліті з клиновими пристосуваннями.

Вага пів арки довжиною 35м з елементами підсилення і монтажними підмост­ками доходила до 7т. після закінчення монтажу двох арок їх розкружалювали. Звіль­нену тимчасову опору лебідками пересували по рейкам на віддаль 14м.



Рис.21 Монтаж стрілчастих трьохшарнірних арок

1. гусеничний кран для монтажу пів арок, 2.тимчасова пересувна опора для складання двох арок, 3.напіварка, підсилена колонами, 4. кліті з клинами для розкружалювання, 5. даховий кран для монтажу галереї.

Ефективний монтаж покриття із трьохшарнірних арок прогоном до 60м плоскими блоками, укрупненими на землі. Покриття укрупнюється в монтажній зоні в блоки 10,5 х 36м і вагою 26т, які складаються із двох ригелів балок, прогонів, в'язей - всього 250 елементів. Блоки монтують через один краном СКГ-63БС із стрілою 25,5м. До блоків ставлять крокв за 4 точки двома парами тросів різної довжини, під­німають і опирають на контрфорси, а зверху на тимчасову просторову опору висо­тою 25м і розміром в плані 10,5 х 4,5м, що відповідає дворигельним елементам. Тимчасову опору встановлюють на рейки, укладені вздовж прогону, і пересувають трактором або за допомогою лебідки.

Конструкції міжблочного простору монтують гусеничним краном, який заїжджає збоку між змонтованими блоками.





Рис.22 Метод ковзання

1.спарені арки, 2.лебідки, 3.башта

Метод повороту

При монтажі методом повороту у момент підйому збираються блоки із двох пів арок. Опорні вузли пів арок розміщують при цьому над опорними точками фундаментів і з'єднуються з ними шарнірами. Пів арки з'єднуються між собою на землі прогонами і в'язями, далі йде підйом в проектне положення шляхом повороту навколо п'яткового шарніру. Заведення п'яткового шарніру можливе. Більшість робіт виконується на землі. При зведенні подібних конструкцій застосовують пере­сувні крани баштового типу з двома стрілами.



Рис.23 Метод повороту


Контрольні питання:

  1. Розрахунок такелажного оснащення при монтажі підкроквяної ферми циркульним шевром.

  2. Монтаж попередньо напружених великопролітних конструкцій.

  3. Особливості монтажу попередньо напружених балочних великопролітних конструкцій.

  4. Монтаж балочних великопролітних покрить методом насування блоків конструкцій.

  5. Блочно – балочні конструкції.

  6. Технологія монтажу укрупненими блоками вагою до 1000 т. будівлі прольотом 120 м. за допомогою транспортних порталів.

  7. Зведення рамних конструкцій великопролітних будівель з попереднім збиранням.

  8. Безшарнірні арки великопрогонні. Монтаж металічних арочних покриттів.

  9. Двошарнірні арки. Методи зведення двошарнірних арок.

  10. Монтаж конструктивних елементів арок із застосуванням пересувних башт. Легкоатлетичний манеж 58 х 228 м.

  11. Монтаж двошарнірних арок укрупненими блоками з посуванням.






Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни "Управлінський облік" / П. Й. Атамас. – Дніпропетровськ: дуеп, 2005. – 168 с
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни "Управлінський облік" / П. Й. Атамас. – Дніпропетровськ: дуеп, 2005. – 168 с
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни
Волошин Д.І., Волошина Л. В. Організація, планування та логістика на вагоноремонтних підприємствах : Конспект лекцій. Частина Харків:...
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни "Газова динаміка та агрегати наддуву" призначений для студентів денного відділення Херсонської філії нук, які навчаються за напрямом 050503 "Машинобудування"
Цвікліс В. С., Калініченко І. В. Конспект лекцій з дисципліни "Газова динаміка та агрегати наддуву": у 2ч. – Ч. 2 Херсон: хф нук,...
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни „мікроекономіка для студентів спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни „Мікроекономіка” для студентів спеціальностей 050106 “Облік і аудит”, 050107 “Економіка підприємства”,...
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни
Сутність методу економічного аналізу, його характеристика та методологічна основа
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни «Маркетингова цінова політика» (для студентів 4 курсу спеціальності «Маркетинг» усіх форм навчання)
Конспект лекцій з дисципліни “Маркетингова цінова політика” (для студентів 4 курсу спеціальності «Маркетинг»усіх форм навчання)
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни «інтелектуальна власність»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернігівський державний технологічний університет
Конспект лекцій з дисципліни iconКонспект лекцій з дисципліни «Методика викладання основ економіки»
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернігівський державний технологічний університет
Разместите ссылку на наш сайт:
Уроки, сочинения


База данных защищена авторским правом ©izlov.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
связаться с нами