Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" icon

Конспект лекцій з дисципліни " Інвестиційний менеджмент"



НазваниеКонспект лекцій з дисципліни " Інвестиційний менеджмент"
Дата17.10.2016
Размер
ТипКонспект


Конспект лекцій

з дисципліни

Інвестиційний менеджмент”


Доцент Овчаренко Є.І.


Модуль 1. ІНВЕСТИЦІЇ: ПОНЯТТЯ ТА ДЕФІНІЦІЇ


Лекція 1 “Поняття інвестицій” (2 години)

  1. Сутність та види інвестицій.

  2. Інвестиційний капітал та його оборот.

Лекція 2 “Характеристики інвестиційної діяльності” (4 години)

  1. Фінансові інвестиції.

  2. Ціна капіталу на фондовому ринку.

  3. Інвестиційний цикл, інвестиційний процес та інвестиційна діяльність.


Лекція 1 “Поняття інвестицій” (2 години)

1.1. Сутність та види інвестицій

Необхідною умовою розвитку економіки будь-якої країни є висока інвестиційна активність. Інвестиції формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі, що обумовлює конкурентну позицію національної економіки на світовому ринку. Інвестиції виступають як джерело розвитку економічної системи, сприяють її переходові з одного стану в інший.

^ Поняття інвестицій. Визначення інвестицій різними авторами розглядається по-різному, що цілком зрозуміло, оскільки інвестиції мають різноманітні форми і види, що відносяться до різних секторів економіки, і переслідують різноманітні цілі.

Відомий економіст Д. Кейнс розумів під інвестиціями "поточний приріст цінності капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду", тобто ту "частину прибутку, що не була використана для споживання". У цьому визначенні, на думку автора, видно двоїсту оцінку інвестицій. З одного боку, вони відбивають розмір акумульованого прибутку на цілі накопичення, обсяг інвестиційних ресурсів, тобто потенційний попит. З іншого боку, інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), що визначають приріст вартості капіталу.

Визначення, дане Д. Кейнсом, дозволяє розглядати інвестиції подвійно: як потік вартості і як майбутній запас у формі основних фондів підприємства  і одночасно розуміти під інвестиціями ще і дії  процес вкладення капіталу і процес одержання результату вкладень  капітальні блага). Варто зауважити, що позиція Д. Кейнса веде до ідентифікації понять "інвестиції" і "капітальні вкладення", що в сучасній літературі розглядається як помилковий підхід, але незважаючи на це, зустрічається достатньо часто. Капітальні вкладення є більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як їхній аналог.

Більш широке поняття інвестицій приведено в Законі України "Про інвестиційну діяльність": "... інвестиціями є усі види майнових і інтелектуальних цінностей, вкладені в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект". Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, акції й інші цінні папери; спонукуване і нерухоме майно (будинки, спорудження, устаткування й інші матеріальні цінності; майнові права, що випливають з авторського права, досвід і інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у виді технологічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виробництва, але не запатентованих ( "ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, устаткуванням, а також інші майнові права; інші цінності.

У міжнародних правових документах і в законодавстві різноманітних держав поняття "інвестиції" також трактується по-різному. Дотепер у міжнародній практиці немає єдиного поняття інвестицій, оскільки як юридична категорія це поняття розглядається в рішенні цілого комплексу правових проблем, що виникають при інвестуванні капіталу між сторонами інвестиційних відношень. Визначення інвестицій варіюється.

І у визначеннях Д Кейнса, і у визначенні інвестицій відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиції розглядаються з позиції їхнього економічного змісту, із погляду сфери виробництва. У цьому випадку не приймаються до уваги тезавраційні інвестиції. Інвестиції варто розглядати більш широко.

Термін "інвестиції" відбувається від латинського "invest", що означає "вкладати. У широкому смислі термін "інвестувати" означає "розстатися з грошима сьогодні, щоб одержати більш велику їхню суму в майбутньому". Тому в найбільше загальній формі, у загальному розумінні інвестиції являють собою вкладення вільних коштів у різноманітні форми фінансового і матеріального багатства з метою їхнього зберігання і наступного збільшення. При цьому приріст повинний бути достатнім із тим, щоб компенсувати власнику коштів відмову від їхнього використання на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, відшкодувати утрати від інфляції в майбутньому періоді.

Виходячи з загального визначення інвестицій виникають два питання:

хто є власником вільних коштів?

з якою ціллю і навіщо власник вільних коштів вкладає їх у різноманітні форми фінансового і матеріального багатства?

^ Заощадження населення як основне джерело інвестицій. Вільні кошті є як у населення, так і у організацій усіх форм власності, які діють в організаційно-правовій формі, що передбачено юрисдикцією (законодавством) країни.

Заощадження населення є основним джерелом інвестицій. Заощадження населення, що утворюються в результаті перевищення їхніх прибутків над поточними витратами, діляться на такі групи: поточні, на покупку товарів тривалого користування, на непередбачені випадки і старість, інвестиційні заощадження.

Поточні заощадження утворюються в силу того, що поточний прибуток населення витрачається не відразу, а поступово. Такі заощадження короткострокові за своїм характером і накопичуються, як правило, або в готівці, або акумулюються населенням на поточних (операційних) рахунках у банках.

Заощадження на покупку товарів тривалого користування утворюються в тих випадках, коли вартість планованої покупки перевищує поточний прибуток потенційного покупця, у зв'язку з чим покупець повинний нагромадити необхідну суму зі свого прибутку. Більшість заощаджень цього виду накопичуються на ощадних рахунках у банківських установах протягом тривалого часу (до 5 років).

Заощадження на непередбачений випадок і старість довгострокові за своїм характером і їхнє використання припускає настання особливого випадку (хвороби, утрати працездатності, старості і т.п.). На термін, протягом котрого заощадження накопичуються, вони можуть бути вкладені в довгострокові фінансові або матеріальні активи. Якщо власник коштів, що накопичуються, не хоче ризикувати і вкладати гроші у фінансові або матеріальні активи, він може скористатися послугами страхових компаній або недержавних пенсійних фондів.

Розглянуті види заощаджень населення визначаються як "відкладене споживання".

Інвестиційні заощадження  це особливий вид заощаджень, не призначений на споживчі потреби. Головна їхня ціль - інвестування в активи, що приносять доходи. Інвестиційні заощадження можна розглядати як джерело інвестиційного капіталу.

^ Вкладення заощаджень. З тієї пори, як зміст дорогоцінного металу металевих грошей перестав відповідати номінальної вартості грошей, і особливо з появою паперових грошей, перед населенням виникла проблема зберігання заощаджень. Вільні кошти населення прагне не просто зберегти, а зберегти з максимальною вигодою. Світова практика знає різні форми заощадження коштів (рис. 1.1).



Придбання




Вкладення в сферу




Збереження

Нерухомості




виробництва




готівки
















Придбання










Відкриття рахунку в

дорогоцінних металів,




Способи




банці

каменів




вкладень







("тверді активи")










Придбання













страхового поліса

Придбання




Придбання







творів мистецтва, раритетів




стійкої




Придбання акцій

та антикваріату




валюти




інвестиційних













фондів















Рис. 1.1. Основні форми заощадження коштів


Не існує однієї ідеальної, бездоганної форми вкладення коштів. Кожна з них лише в тій або іншій мірі відповідає вимогам власника грошей, що є нечисленними і простими. Форма заощадження повинна зберегти, збільшити вкладені кошті, забезпечити їхню ліквідність, тобто перетворити вартість об'єкта вкладень у гроші і забезпечити поточну прибутковість вкладень. У певній мірі кожна з приведених на рис. 1.1 форм заощаджень коштів відповідає вимогам власника заощаджень: зберегти ( збільшити ( перетворити в гроші ( забезпечити поточну прибутковість.

Розглянемо більш докладно кожну з форм заощадження наявних коштів.

Як показав досвід минулих років, збереження готівки в затишному місці не забезпечує їхню схоронність. У цьому випадку гроші можуть украсти. Якщо гроші паперові, вони можуть постраждати, наприклад, від пожежі або поводі. Але навіть якщо цього не трапилося, гроші все рівно можна загубити в результаті впливу інфляції. У цьому випадку при фізичної схоронності кошти втратять головне ( купівельну спроможність, і завтра неможливо буде купити на наявну суму стільки ж, скільки сьогодні, оскільки ціни на товари увесь час зростають із більшою або меншою швидкістю.

Більш надійним є збереження грошей у банках. Схоронність заощаджень у цьому випадку забезпечується за допомогою відкриття рахунку в банку ( звичайного (операційного) або термінового рахунку (депозиту). Збереження грошей у банках є загальновідомим засобом. Схоронність внеску в банку в принципі достатньо надійна. Але й у цьому випадку схоронність грошей забезпечується з певною можливістю, оскільки залежить від успішності діяльності банку, його надійності, загальної економічної ситуації в країні, а також від системи державних гарантій. В багатьох країнах світу схоронність грошей гарантується спеціальними державними структурами. Так, наприклад, у США схоронність внеску до 100 тисяч доларів в одному банку гарантується Федеральною корпорацією по страхуванню внесків. В Україні таких структур поки не створено. Проте банківський рахунок не рятує в повній мірі від інфляції.

Страхові поліси також є достатньо поширеною формою вкладення коштів, тим більше, що в багатьох країнах їхня схоронність гарантується законодавчо. Проте страховий поліс купують для захисту сім'ї. Його безтямно розглядати як об'єкт вкладення. Протягом довгих років по страховому полісу прибуток декілька більш високий, чим по терміновому рахунку, але і він не захищає від неявного ризику інфляції. На гроші, отримані при погашенні поліса, навряд чи можна купити стільки, скільки на ті гроші, що були виплачені протягом довгих років у вигляді страхових внесків.

Значно більш ефективним засобом зберігання коштів є їхнє вкладення або інвестування. У цьому випадку власник коштів стає інвестором.

Інвестування є однією з найбільш поширених форм заощаджень коштів населення. Куди ж населення може вкласти кошти? Насамперед в об'єкти тезавраційного інвестування. До таких об'єктів відносяться нерухомість, "тверді активи", твори мистецтва й антикваріату, тривала валюта або в сферу виробництва (безпосередньо або шляхом придбання цінних паперів) (див. рис. 1.1).

До об'єктів інвестування власник коштів пред'являються певні вимоги, що називаються критеріями інвестування. Об'єкт інвестування повинний відповідати таким критеріям:

схоронність (об'єкт інвестування повинний забезпечити збереження коштів);

зростання капіталу (за час вкладення кошти повинні зрости);

ліквідність (швидкість, із якою об'єкт вкладення може бути реалізований протягом достатньо короткого періоду часу без утрати реальної ринкової вартості. Критерієм ліквідності виступає період часу, необхідний для реалізації на відповідному ринку того або іншого об'єкта інвестування);

одержання поточної дохідності (вкладені кошти повинні приносити їхньому власнику прибуток у певній, частіше грошовій, формі в передбачені умовами вкладення строки, без урахування повернення суми вкладених коштів).

Для того, щоб відповісти на запитання, якою мірою об'єкти інвестування відповідають зазначеним критеріям, розглянемо ці об'єкти більш докладно.

^ Об'єкти тезавраційного інвестування достатньо різноманітні. Традиційним є вкладення коштів у золото, срібло й інші дорогоцінні метали, монети, дорогоцінності, колекційні предмети, раритети, нерухомість, що не використовується як засіб виробництва. Кошті, що інвестуються в такі об'єкти, називаються тезавраційними інвестиціями (від латинського thesauros - скарб). При цьому варто розрізняти придбання виробів із дорогоцінних металів і каменів, предмети колекціонування, раритети і нерухомість як самоціль і як інвестування. Основна відзнака полягає у тому, що в першому випадку власник цих предметів у принципі не збирається розставатися з ними і передбачає їх використання з метою задоволення власних потреб. Іхній продаж можливий хіба що у випадку суттєвого погіршення фінансового становища власника. У другому випадку придбаними дорогоцінними металами і каміннями, раритетами і нерухомістю передбачається володіти деякий невизначений час, а потім розтатися з ними при настанні певних обставин, наприклад, при наступі подій, пов'язаних із значними витратами коштів.

Кожний з об'єктів тезавраційних інвестицій має свої особливості (рис. 1.2).





Особливості










тезавраційних інвестицій

























Ліквідність забезпечується при










певних умовах






















Виникають додаткові витрати, пов'язані з










придбанням і збереженням об'єктів






















Поточна дохідність










відсутня
















Рис 1.2. Особливості тезавраційних інвестицій


Ліквідність об'єктів тезавраційного інвестування можлива при деяких умовах. Так, наприклад, вкладення коштів у валюту інших країн, яку називають стійкою валютою, можливо за умови, що купівля і продаж валюти дозволена державою. В Україні такий засіб зберігання заощаджень став можливим порівняно нещодавно. Декотрим більш десятьох років тому придбання валюти законним шляхом було неможливо і переслідувалося по законах, що тоді діяли.

Ліквідність нерухомості багато в чому залежить від соціально-економічного становища в країні, від доходів населення і попиту на житло. А якщо придбану нерухомість при несприятливих соціально-економічних умовах у країні або в якімсь регіоні неможливо продати, тоді таке інвестування втрачає зміст, оскільки не забезпечується ліквідність вкладень.

Ліквідність раритетів, предметів мистецтва і колекціонування можлива у тому випадку, якщо потенційний покупець не тільки любить предмети старовини, мистецтва або є колекціонером і бажав би їх придбати, але і має необхідні для цього кошті.

Таким чином, ліквідність більшості об'єктів тезавраційного інвестування носить умовний характер, тобто можлива за певних умов. У відсутності цих умов ліквідність об'єктів тезавраційного інвестування або дуже утруднена, або неможлива взагалі. Утруднення з ліквідністю, якщо інвестор дуже хотів би продати приналежну йому валюту інших країн, картини або інші предмети колекціонування, раритети або нерухомість, означає, що або їхньому власнику доведеться одержати за них тільки частину вартості.

Тезавраційні інвестиції дуже часто зв’язані із додатковими витратами  поточними або одночасними. Так, "тверді активи", предмети антикваріату, раритети, придбання яких стало популярним останнім часом як засіб захисту від інфляції, потребують, як правило, додаткових витрат на дорогу серйозну експертизу. Для забезпечення їхньої схоронності й умов збереження також потрібні кошти. Наприклад, при збереженні "твердих активів" банк стягує певну плату за свої послуги; твори мистецтва потребують установки й обслуговування сигналізації, а також приладів для підтримки необхідного температурного режиму і рівня вологості і т.ін. Для підтримки придбаної нерухомості в належному стані будуть потрібні витрати на її утримання і ремонт.

Жодний з об'єктів тезавраційних інвестицій не забезпечує інвестору одержання поточної прибутковості через відсутність джерела цієї прибутковості.

Чи відповідають об'єкти тезавраційних інвестицій критеріям інвестування? Частково відповідь на це питання вже дана. Розглянемо тепер відносно до об'єктів тезавраційних інвестицій такі критерії як схоронність і зростання капіталу.

Схоронність коштів об'єкти тезавраційних інвестицій у принципі забезпечують завжди. Проте їхня відповідність цьому критерію інвестування недоцільно розглядати у відриві від критерію ліквідності.

Зростання капіталу об'єкти тезавраційних інвестицій забезпечують лише в тому випадку, якщо сам об'єкт був обраний удало. Так, наприклад, заплативши за картину певну суму, розраховувати, що через декілька років її можна буде продати набагато дорожче можна лише в тому випадку, якщо є бажаючі цю картину купити по ціні, яка перевищує ціну придбання.

Жодний з об'єктів тезавраційного інвестування не відповідає всім чотирьом критеріям інвестування одночасно: жодний з об'єктів тезавраційного інвестування не забезпечує інвестору поточної прибутковості, їхня ліквідність, також як і зростання капіталу, носить умовний характер (тобто можливі за певних умов), до того ж об'єкти тезавраційного інвестування вимагають додаткових поточних або одночасних витрат.

Саме з цих причин інвестиційні заощадження населення вкладаються не тільки в об'єкти тезавраційного інвестування, але і у сферу виробництва, об'єкти якої здатні приносити поточну прибутковість.

Інвестиційний капітал. Крім об'єктів тезавраційного інвестування кошти можуть бути вкладені у виробництво продукції, робіт або послуг. У цьому випадку мова йде вже про інвестиційний капітал, вкладенням якого займаються не тільки фізичні особи, але і підприємства усіх форм власності, що діють у різних організаційно-правових формах (приватне підприємство, господарське товариство, державне підприємства і т.ін.

Дотепер у міжнародній практиці немає єдиного поняття інвестиційного капіталу. Найбільше відповідним його сутності є визначення інвестицій, яке дається в Законі України "Про інвестиційну діяльність".

Інвестування капіталу передбачає трансформацію його форми з вартісної в натурально-вартісну шляхом придбання засобів виробництва й оборотних фондів, за допомогою котрих і буде здійснюватися виробництво продукції, робіт або послуг.

Якщо кошти безпосередньо вкладаються в придбання засобів виробництва й оборотних фондів, то в цьому випадку мова йде про матеріальні або реальні інвестиції.

Матеріальні інвестиції  це безпосередні вкладення коштів у матеріальні об'єкти (земельні ділянки, засоби виробництва, обладнання, виробничі запаси).

Розрізняють такі види матеріальних інвестицій:

прямі  кошти, вкладені у виробництво товарів, робіт або послуг за допомогою придбання ресурсів (матеріальних, засобів виробництва і т.ін.), із використанням яких буде організовано виробництво. Така назва свідчить про те, що кошти потрапляють безпосередньо в сферу матеріального виробництва;

трансфертні  кошти, вкладені в придбання існуючих цілісних майнових комплексів, що передбачає зміну їхнього власника. Прикладом трансфертних інвестицій є придбання у власність підприємств, магазинів, тощо.

Матеріальні інвестиції для власника капіталу звичайно пов'язані з рішенням питань організації виробництва, праці і управління, оскільки без додатка живої праці будь-який капітал мертвий. Власнику капіталу або доведеться самому займатися організацією виробництва, праці і управління, збутом продукції, пошуком сировини і вихідних матеріалів, виживанням у конкурентній боротьбі, або запросити для цього відповідних спеціалістів і контролювати їхню роботу. Матеріальні інвестиції для власника капіталу пов'язані з меншим ризиком, оскільки він у будь-якому з розглянутих варіантів організації експлуатації належного йому капіталу може спостерігати за станом справ, вносити необхідні оперативні корективи і приймати оперативні рішення.

Проте далеко не всі люди можуть працювати в сфері матеріального виробництва. Значна частина населення будь-якої країни зайнята в сфері нематеріального виробництва. Нарешті, багато власників коштів не розташовують ними в такому розмірі, що було б достатньо для здійснення прямих або трансфертних інвестицій. Чи можуть фізичні і юридичні особи, які не мають в своєму розпорядженні значних грошових ресурсів або не спроможні здійснювати матеріальні інвестиції, укласти свої кошти в сферу виробництва? Так, за допомогою фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції так само, як і матеріальні, здійснюються у виробництві товарів, робіт або послуг. Але якщо матеріальні інвестиції вкладаються безпосередньо у виробництво, без участі посередників, то фінансові інвестиції здійснюються в сферу виробництва додаткової вартості як безпосередньо власником коштів (у формі купівлі акцій або інших цінних паперів, видачі активного кредиту, частки (паю) у початковому капіталі іншого підприємства), так і за допомогою посередників  банків, страхових компаній, інвестиційних фондів, трастів. Якщо кошти вкладаються в цінні папери, то такі інвестиції називають портфельними.

Фінансові інвестиції за участю посередників можуть здійснюватися як із прямої згоди власника коштів (так працюють такі посередники як трасти, інвестиційні фонди), так і без відома власника коштів (так працюють банки, страхові компанії, пенсійні фонди).

Сучасна структура інвестицій відбиває значне переваження фінансових активів над матеріальними. Співвідношення фінансових і матеріальних активів вимірюється коефіцієнтом фінансового взаємозв'язку, автором якого являється американський економіст Р. Голдсміт. Вперше методика розрахунку коефіцієнта була запропонована вченим на початку 60-х років ХХ сторіччя. Коефіцієнт фінансового взаємозв'язку розраховується як відношення сукупних фінансових активів до розміру матеріальних активів за відрахуванням чистих зарубіжних активів країни. У 1805 році коефіцієнт фінансового взаємозв'язку в США складав усього 0,3; у 1990 році в США він укладав уже 2,0. В Україні коефіцієнт фінансового взаємозв'язку по оцінках спеціалістів складає 0,40-0,46.

Ствердження, що основним джерелом інвестицій являються заощадження населення, актуально і для інвестування капіталу. На рис. 1.3 подано схему, що показує, яким образом гроші населення перетворюються в капітал.


Рис. 1.3. Схема перетворення грошей населення в капітал


Процес виробництва матеріальних благ, виконання різноманітного роду робіт, надання послуг неможливий без створення загальних умов процесу відтворення.

До числа таких загальних умов процесу відтворення належать:

завоювання і зміцнення позицій підприємства на ринку (проведення маркетингових досліджень, організація реклами);

реалізація інноваційної стратегії підприємства (купівля проектно-кошторисної документації, “ноу-хау” програмних продуктів, методик, організація виробництва нових виробів, проведення досліджень і розробок);

підвищення кваліфікації виробничого й управлінського персоналу (курси підвищення кваліфікації, стажування, залучення консультантів і експертів);

організація нового або реорганізація діючого підприємства (послуги консультантів, спеціалістів, юристів, оплата реєстраційних процедур);

придбання виключних прав користування (купівля патентів, ліцензій на винахід, промислові зразки, товарні знаки);

придбання інформаційних послуг (запрошення на роботу різноманітного роду спеціалістів  вчених і практиків, їх консультації, придбання права доступу до різноманітного роду джерел інформації).

Тому будь-яке підприємство здійснює ще і нематеріальні інвестиції.

Нематеріальні інвестиції  це вкладення коштів у загальні умови процесу відтворення (процес виробництва, здійснюваний у масштабі, що збільшується,).

До числа нематеріальних інвестицій належить і так званий гуманітарний капітал, відомий ще за назвою інвестиції в персонал  кошти, що направляються на матеріальне заохочення або матеріальну допомогу персоналу підприємства, на навчання і підвищення кваліфікації персоналу, на проведення соціальних заходів для персоналу (наприклад, оплата за рахунок коштів підприємства обідів для персоналу, витрат на транспортні засоби, житла і т.ін.).

Особливість нематеріальних інвестицій складається в тому, що легко можна визначити їх виплати, тобто розмір витрат на зазначені вище цілі. А от їхнє надходження, тобто прибутковість нематеріальних інвестицій, так само, як і термін окупності, визначаються на превелику силу, а розрахувати їх практично неможливо.

Загальна класифікація інвестицій приведена на рис. 1.4.








Інвестиції























































Тезавраційні







Інвестиційний













інвестиції







капітал


































"Тверді



















активи"







Матеріальні







Фінансові







Нематеріальні
















Інвестиції







інвестиції







інвестиції







Стійка


































валюта







Прямі







Активний







Загальні
















Інвестиції







кредит







вимоги







Антикваріат,

























процесу







раритети







Трансфертні







Портфельні







відтворення
















Інвестиції







Інвестиції
















Нерухомість



















Соціальні






















Доля (пай) у







заходи
















статутному

























фонді

























іншого

























підприємства































Рис. 1.4. Види інвестицій






1.2 Інвестиційний капітал та його оборот


Власник інвестиційного капіталу (а їм може бути і юридична особа, і фізична особа) може розпорядитися їм по-різному. Незалежно від варіантів розпорядження, інвестиційний капітал потрапляє в сферу матеріального виробництва  у сферу виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, тобто в сферу, де створюється додана вартість.

Інвестиційний капітал потрапляє в сферу матеріального виробництва або безпосередньо, прямо  у виді прямих і нематеріальних інвестицій, або опосередковано  у виді фінансових інвестицій.

Вибір варіанта вкладення інвестиційного капіталу  прямого або опосередкованого  залежить від цілого ряду чинників, серед яких особливо виділимо такі:

прибутковість інвестицій  адже вкладений капітал повинний не тільки повернутися до його власника, але і ще принести прибуток;

можливість власника капіталу безпосередньо контролювати процес обігу капіталу.

Роздивимося варіанти вкладення інвестиційного капіталу.

^ Прямі інвестиції. Кожний суб'єкт господарювання, що здійснює свою діяльність у будь-якій організаційно-правовій формі (приватне підприємство, державне підприємство, господарське, у тому числі, акціонерне товариство і т.ін.) потребує постійного надходження інвестиційного капіталу. Спробуємо відповісти на запитання: навіщо суб'єкту господарювання інвестиційний капітал?

Однозначно відповісти на це запитання не можна, оскільки неясно, про які об'єкти інвестування йде мова. Тому розглянемо відповідь на поставлене питання в залежності від інвестицій.

Прямі інвестиції є матеріальними інвестиціями (безпосередні вкладення коштів у матеріальні об'єкти  земельні ділянки, засоби виробництва, устаткування, виробничі запаси). Вони ще називаються капітальними вкладеннями (капітальними витратами). Відповідь на питання, навіщо підприємствам потрібний інвестиційний капітал для вкладення у матеріальні об'єкти, залежить від того, про яке підприємство йде мова  утворюване або діюче.

Очевидно, якщо мова про знову утворюване підприємство, то інвестиційний капітал потрібен для придбання основних і оборотних коштів, за допомогою яких власник капіталу буде виробляти продукцію, виконувати роботи і послуги. Капітал із грошової форми в сфері обертання трансформується в натурально-вартісну форму або, іншими словами, на наявні кошти будуть набуті устаткування, транспортні засоби, помешкання і т.ін., а також сировина і матеріали.

Декілька більш розгорнутим буде відповідь на поставлене запитання, якщо мова йде про вже діюче підприємство.

^ Просте відтворення капіталу. Спочатку зупинимося на підприємстві, що здійснює просте відтворення. Як відомо, просте відтворення припускає сталість масштабу виробництва, що характеризується незмінним, постійним обсягом виробництва.

Капітал підприємства в натурально-речовинній формі (основні засоби  устаткування, будівлі, транспортні засоби, комп'ютерна техніка, господарський інвентар) у процесі його експлуатації поступово зношується. У процесі зносу капітал утрачає свою початкову форму, фізичні якості й інші властивості, тобто фізично зношується.

Фізичний (матеріальний) знос основних засобів настає як у період їхньої експлуатації, так і в період їхньої бездіяльності внаслідок природних процесів руйнації. Ступінь фізичного зносу основних засобів різноманітна. При невеликому зносі, а також при зносі окремих елементів, наприклад, окремих вузлів або деталей в устаткуванні, машинах, транспортних засобах, мова йде про частковий знос. При повному фізичному зносі подальша експлуатація основних засобів неможлива.

Якщо фізичний знос капіталу не відшкодувати, то можливість випуску продукції заданої якості й у необхідному обсязі буде втрачена, і підприємство не в змозі буде здійснювати відтворювальний процес. Таким чином, знос основних засобів необхідно відшкодовувати, тобто відновлювати їхні фізичні якості: при частковому зносі  частково, при повному  цілком, тобто забезпечувати просте відтворення засобів виробництва.

Для відшкодування часткового і повного зносу засобів виробництва використовуються різні способи. Відшкодувати частковий знос можна за допомогою проведення ремонту основних засобів  малого, середнього або капітального, або їхньої модернізації.

При повному фізичному зносі відшкодування основних засобів можливо тільки у формі реновації, тобто у формі придбання нових засобів виробництва замість списаних через знос.

І для проведення ремонту, і для модернізації основних засобів, і для їхній реновації необхідні відповідні фінансові ресурси. Що ж є джерелом таких фінансових ресурсів?

Ремонт основних засобів фінансується за рахунок коштів ремонтного фонду, що є складовою частиною поточних витрат підприємства, тобто складовою частиною собівартості продукції, робіт або послуг.

Модернізація і реновація основних засобів фінансуються за рахунок інвестиційних ресурсів, за рахунок коштів, які накопичені у результаті амортизації основних засобів, що акумулюються в амортизаційному фонді.

Як відомо, амортизаційний фонд являє собою суму коштів, еквівалентну ціні придбання засобів виробництва. Ціллю створення амортизаційного фонду саме і є накопичення інвестиційних ресурсів для відшкодування часткового і повного зносу основних засобів у формі їхньої модернізації і реновації (рис. 1.5).

Чи достатньо коштів амортизаційного фонду для фінансування модернізації і реновації основних засобів? Теоретично  так. Практично ж коштів амортизаційного фонду для фінансування модернізації і реновації основних засобів недостатньо і, насамперед, у силу впливу інфляції, унаслідок якої відбувається знецінювання коштів амортизаційного фонду.


























Основні




Знос










засоби




основних засобів























































Модернізація




Реновація




Амортизація

основних засобів




основних засобів




Основних засобів
















Амортизаційний













Фонд


































Реалізація




Собівартість







продукції




продукції
















Рис. 1.5. Кругообіг основних засобів





Таким чином, якщо мова йде про підприємство, що здійснює просте відтворення, яке супроводжується простим відтворенням засобів виробництва (або капіталу), то тоді інвестиції необхідні для фінансування модернізації і реновації основних засобів, тобто для часткового і повного відшкодування фізичного зносу. Проте просте відтворення є, скоріше, винятком, ніж правилом у діяльності будь-якого підприємства. Якщо підприємство хоче не просто виживати, а розвиватися, то воно повинне здійснювати розширене відтворення, що супроводжується розширеним відтворенням капіталу.

^ Розширене відтворення капіталу. Необхідність розширеного відтворення капіталу (засобів виробництва) викликана тим, що збільшення масштабу виробництва і зміна його структури, підвищення вимог до якості продукції, прагнення до зниження витрат, характерні для розширеного відтворення, повинні супроводжуватися збільшенням основних засобів відповідного технічного рівня.

Розширене відтворення засобів виробництва необхідно не тільки у випадку збільшення масштабу виробництва.

При переході на виробництво нової продукції, при освоєнні нових технологій і нових конструкційних матеріалів, для підвищення рівня екологічності виробництва необхідна нова техніка, придбання якої здійснюється також у рамках розширеного відтворення засобів виробництва. Розширене відтворення засобів виробництва необхідно і тоді, коли мова йде про подолання морального старіння, тобто морального зносу засобів виробництва.

Розширене відтворення засобів виробництва можна забезпечити двома способами  екстенсивним і інтенсивним.

При екстенсивному способі збільшення капіталу (основних засобів) забезпечується за рахунок збільшення парку устаткування, залучення додаткових виробничих площ, оборотних коштів і т. ін. Як правило, технічний рівень додатково придбаних засобів виробництва або аналогічно діючим, або відрізняється від них незначно.

Інтенсивний спосіб розширеного відтворення капіталу припускає придбання нових засобів виробництва, що значно перевершують існуючі по продуктивності і забезпечують одержання більш високого рівня якості продукції. Як правило, у цьому випадку устаткування призначене для нових технологій або нових конструкційних матеріалів.

І екстенсивний, і інтенсивний способи розширеного відтворення капіталу здійснюються в різних формах (табл. 1.1). Варто підкреслити, що поділ форм розширеного відтворення капіталу (засобів виробництва) підприємства по екстенсивному й інтенсивному напрямках носять у певній мірі умовний характер. Але такий поділ дозволяє одержати уявлення про способи і форми розширеного відтворення капіталу.


Таблиця 1.1

Форми екстенсивного й інтенсивного способів розширеного відтворення капіталу підприємств







Способи розширеного відтворення

Форми розширеного відтворення капіталу підприємств

1. Екстенсивний

1. Нове будівництво  створення виробничих потужностей по нових проектах на нових площах. Будівництво філій, окремих виробництв на діючих підприємствах.

2. Розширення виробництва – будівництво нових підрозділів і розширення діючих виробничих підрозділів основного й обслуговуючого виробництва.

2. Інтенсивний

1. Реконструкція виробництва – переустаткування діючих виробництв, що здійснюється по єдиному комплексному проекту по підприємству в цілому.

2. Технічне переоснащення  комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, ділянок, виробництв за допомогою механізації, автоматизації виробничого процесу, упровадження нових технологій, нових конструкційних матеріалів, заміни фізично і морально зношеного устаткування.


Необхідно відзначити принципове розходження у факторах і динаміці інвестицій у накопичення (розширене відтворення капіталу) і відшкодування капіталу (просте відтворення). Основними факторами, що визначають необхідність відшкодування основного капіталу, причому, факторами очевидними і такими, що мають об'єктивний характер, є природне старіння засобів виробництва і виникнення конкуренції з боку більш досконалих засобів виробництва, тобто фізичний і моральний знос. У той же час серед факторів, що обумовлюють інвестиції в накопичення, варто назвати екстенсивні фактори, наприклад, підвищення попиту на продукцію, що виробляється з цим капіталом, і інтенсивні, наприклад, необхідність завершення інноваційних процесів у формі практичного використання їхніх результатів.

У залежності від участі в процесі відтворення розрізняють брутто-інвестиції і нетто-інвестиції.

Брутто-інвестиції (валові інвестиції)  це загальний розмір інвестицій підприємства за певний період (як правило, за рік). До складу брутто-інвестицій входять як інвестиції на відшкодування основних засобів виробництва, так і нетто-інвестиції. Джерелом інвестиційних ресурсів, що спрямовуються на відшкодування основних засобів виробництва, які вже беруть участь у процесі виробництва на підприємстві (будівлі, спорудження, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна техніка і т.ін.), є амортизаційні відрахування від вартості цих засобів виробництва.

Нетто-інвестиції (чисті інвестиції)  це інвестиційні ресурси, що спрямовуються на розширення процесу виробництва у формі нового будівництва, розширення, технічного переозброєння або реконструкції діючого підприємства. Джерелом нетто-інвестицій є прибуток підприємства або позикові кошти (кредити банків, емісія (випуск) боргових цінних паперів, наприклад, облігацій). Динаміка нетто-інвестицій відбиває характер розвитку підприємства. Зростання обсягу чистих інвестицій викликає збільшення прибутків підприємства.

^ Оборот капіталу. Відомо, що капітал створює додаткову вартість у процесі свого обороту. Розглянемо процес обороту капіталу (рис. 1.6).

Процес обороту інвестиційного капіталу  це фінансово-економічний процес, що знаходиться в постійній взаємодії з товарно-економічними процесами. При цьому товарно-економічні процеси протистоять фінансово-економічним.




















1. Залучення капіталу




= Надходження коштів







(фінансування)




























2. Вкладення капіталу




= Виплата коштів







(інвестування)




























3. Експлуатація капіталу











































4. Повернення капіталу




= Надходження коштів







(деінвестування)




























5. Повернення капіталу




= Виплата коштів


































Рис. 1.6. Процес обігу інвестиційного капіталу



Похожие:

Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни „мікроекономіка для студентів спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни „Мікроекономіка” для студентів спеціальностей 050106 “Облік і аудит”, 050107 “Економіка підприємства”,...
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни "Управлінський облік" / П. Й. Атамас. – Дніпропетровськ: дуеп, 2005. – 168 с
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни
Конспект лекцій з дисципліни "Управлінський облік" / П. Й. Атамас. – Дніпропетровськ: дуеп, 2005. – 168 с
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни «Фінансовий менеджмент» для студентів економічних спеціальностей
Лекція Концепція І методичний інструментарій оцінки вартості грошових активів в часі
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни
Волошин Д.І., Волошина Л. В. Організація, планування та логістика на вагоноремонтних підприємствах : Конспект лекцій. Частина Харків:...
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни "Газова динаміка та агрегати наддуву" призначений для студентів денного відділення Херсонської філії нук, які навчаються за напрямом 050503 "Машинобудування"
Цвікліс В. С., Калініченко І. В. Конспект лекцій з дисципліни "Газова динаміка та агрегати наддуву": у 2ч. – Ч. 2 Херсон: хф нук,...
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни «українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей
Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми...
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни
Сутність методу економічного аналізу, його характеристика та методологічна основа
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни «Маркетингова цінова політика» (для студентів 4 курсу спеціальності «Маркетинг» усіх форм навчання)
Конспект лекцій з дисципліни “Маркетингова цінова політика” (для студентів 4 курсу спеціальності «Маркетинг»усіх форм навчання)
Конспект лекцій з дисципліни \" Інвестиційний менеджмент\" iconКонспект лекцій з дисципліни
Головна задача будівництва створення та прискорене оно­влення основних фондів народною господарства
Разместите ссылку на наш сайт:
Уроки, сочинения


База данных защищена авторским правом ©izlov.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
связаться с нами