Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи icon

Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи



НазваниеУрок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи
Дата17.10.2016
Размер
ТипУрок

Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика



Термін «античність» (в перекладі з латинської аntiguus – «давній» ввели італійські діячі епохи Відродження для означення культури Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Історія античної культури розглядається наукою як історія формування, розквіту та розпаду стародавніх суспільств, які існували в умовах рабовласницького ладу в районі Середземного моря, Причорномор’я та суміжних країн у період з ІІІ тис. до н. е. до середини V ст. н.е.

Історію культури античного світу розподіляють на такі дещо умовні періоди: Давньогрецька культура та Давньоримська культура.

Грецію недаремно називають колискою світової цивілізації – адже саме там закладено підвалини більшості наукових дисциплін: філософії, філології, медицини, природознавства. Грецькі література й музика – найдавніші в Європі.

Історія культури Стародавньої Греції умовно поділяється на п’ять періодів.

^ Егейська (Кріто-Мікенська) культура. ІІІ тис. – ХІ ст. до н.е.

Критська цивілізація

На межі ІІІ-ІІ тис. до н.е. на о. Кріт виникають перші осередки розвиненої культури, яка мала переважно світський палацовий характер. Найбільшим був палац у м. Кнос – це була дво- чи навіть триповерхова споруда, яка мала прекрасну систему водопостачання та каналізації, добре продуману вентиляцію та освітлення. У ньому було багато кімнат, коридорів, заплутаних переходів – через це він дістав назву « Лабіринт». На стінах приміщень збереглись фрески, які відтворювали повсякденне життя.

Один з найголовніших культів – культ бика, це видно з фрескових розписів, присвячених «тавромахії» - кривавої обрядової гри з биками.

^ Мікенська цивілізація

Вона зазнала значного впливу критської, але мала більш суворий характер. Греки-ахейці будували свої міста-фортеці на високих пагорбах, звідти пішла назва «акрополь» - верхнє місто, де зводились царські палаци. Оскільки ахейці були більш войовничими, їхні фрескові розписи присвячені в основному сценам полювання та битвам.

Кріто-Мікенська культура була знищена в ХІІ ст. до н.е. північними племенами дорійців.

^ Гомерівський період (ХІ-VІІІ ст. до н. е.)

Грецька культура базується на міфологічній основі. Свою назву період дістав завдяки Гомеру, який створив славнозвісні «Ілліаду» та «Одіссею». Він настільки вдало описав в цих творах життя богів і сфери їх впливу, що греки вже ніколи не змогли позбутися їх впливу, так затвердився пантеон богів Олімпу.

Пам’яток архітектури цього періоду не залишилось, оскільки основним будівельним матеріалом було дерево. Скульптура представлена творами дрібної пластики культового характеру, в яких переважає спокійна гармонія, що характеризує поняття «грецький профіль».

Кераміка цього періоду оздоблена геометризованим орнаментом.

^ Архаїчний період (VIII-VI ст. до н.е.)

Протягом цього періоду Греція поступово випередила у своєму розвитку сусідні культури. Саме тоді було закладено підвалини всіх тих процесів, які отримали певний розвиток пізніше.

В архітектурі складаються два ордери (ордер – стилістичний канон стояково-балкової конструкції будівлі): доричний та іонічний. (Учні пригадують ознаки цих ордерів та відповідні архітектурні пам’ятки)

З кінця VІІ ст. виникає монументальна грецька скульптура. Найрозповсюдженіші два типи статуй: оголеного юнака – курос, та одягненої дівчини – кора. Фігури ще досить статичні, пропорції не завжди досконалі. Жіночі статуї кор. Зазвичай розфарбовували. Характерна особливість – легка посмішка на обличчі (так звана архаїчна посмішка).

Живопис архаїчного періоду не зберігся, про нього можна судити лише з розписів керамічних виробів. Спочатку він вкривав всю поверхню виробу, ніби килим, це був розпис рослинного характеру, він дістав назву килимовий.

Наприкінці VІІ ст. до н.е. він поступається місцем чорно фігурному розпису – на світлу поверхню наносилось зображення чорною лаковою фарбою.

В VІ ст. до н.е. з’являється червоно фігурний розпис – фон вкривався чорною фарбою, а на ньому проступали світлі фігуративні зображення.

В цей період зародився давньогрецький театр (Учні пригадують обряд, який передував театральним виставам, основні види вистав, авторів)

В епоху архаїки виникло також і музичне мистецтво. Перші музичні інструменти – ліра, кіфара. Музика греків була одноголосою. Ноти позначали буквами.

В архаїчний період починає формуватись давньогрецька філософія, в ній виділяються два напрями: ідеалістичний та матеріалістичний.

Важливий елемент культурного життя – олімпійські ігри, які проводилися раз на чотири роки в м. Олімпії. До участі в іграх допускались лише вільні греки, жінкам з’являтись там було заборонено. Змагання тривали п’ять діб, на цей період навіть припинялись всі воєнні дії.

^ Класичний період (V-IV ст. до н.е.)

Період класики характеризує чистота і глибина думки.

В архітектурі спостерігається збалансованість композицій та рівновага їх частин. Найграндіознішим архітектурним ансамблем стала забудова Афінського акрополя: роботи проводилися під загальним наглядом Фідія – одного з найвидатніших грецьких скульпторів. Було збудовано Пропілеї (вхідні ворота), Парфенон, Ерехтейон.

Скульптура набуває довершеного вигляду, статуї вже не статичні – вони втілюють мовби застигнувший рух. Одним з перших поставив собі завдання втілити рух в нерухомому зображенні Мірон, що жив в середині V ст., він працював у бронзі. він працював у бронзі. Найвідоміші роботи «Дискобол», «Афіна і Марсій». Майже в один час з Міроном творив і Фідій, його визначні роботи: «Афіна-діва», «Лемпіянки», «Зевс Олімпійський».

Наука розвивається в межах філософії.

Високого розквіту набуває театральне мистецтво.

^ Елліністичний період (IV-I ст. до н.е.)

У другій половині IV ст. на арену історії вийшла нова політична сила – Македонія, якій не могли протистояти грецькі поліси. Короткочасна, але надзвичайно енергійна діяльність Александра Македонського докорінно змінила колишні культурні пріоритети.

Архітектура продовжує розвивати класичні традиції, але поруч з культовим активно розростається світське будівництво. Зводяться розкішні палаци, театри, гімназії; внутрішнє і зовнішнє оформлення стає багатшим і різноманітнішим.

Триває розвиток монументальної скульптури, призначеної для громадських будов, храмів, площ. Їй притаманні грандіозність, велич. Елліністичні скульптори продовжують традиції Скопаса, Ліссіпа і Праксителя, які творили в період пізньої класики. Шедеврами елліністичної скульптури вважаються «Афродіта (Венера) Мілоська» (скульптор Агесандр), «Ніка Самофракійська», «Фарнезький бик», «Лаокон» (Агесандр, Полідор, Афінодор)

Високого розвитку набуває гліптика –різьба на камені. Зображення могло бути рельєфним (камея) або врізаним вглиб (інталія).

Живопис цього періоду майже не зберігся. Про рівень майстерності свідчать поодинокі фрески з Делосу та Деметріади та портрети на дереві з м.Фаюм.

З’являється мистецтво мозаїки – запозичене зі Сходу.

Протягом ІІ-І ст. до н.е. римські легіонери вожді яких підхопили ідею створення світової імперії, поступово завоювали все Східне Середземномор’я. З цього часу розпочався новий період в історії еллінізму, пов’язаний вже з домінуванням Риму.

^ Давньоримська культура

Етруський період (ХІ-VІІІ ст. до н.е.)

Давньоримська культура не виникла раптово – серед її найпомітніших попередників виділяється культура етрусків.

Їхні міста були добре укріпленими. Сполучалися шляхами та мостами. Основний будівельний матеріал – дерево та сира глина, тому з громадських будівель збереглися лише фундаменти, які свідчать про те, що житло було круглим в основі.. Більшість пам’яток становлять гробниці. Провідний релігійний культ був пов’язаний з потойбічним світом, про що свідчать розписи стін гробниць.

В етрусків рано розвинулась скульптура. Найдавніші її зразки – похоронні урни канопи із зображенням фігури або погруддя небіжчика. Майстри показують померлих, ніби живих.

^ Царський період (VIII-IV ст. до н.е.)

З V ст. до н.е. починається занепад етруських міст і в IV ст. до н.е. Етрурія потрапляє під владу Риму.

Римляни, як і більшість давніх народів, були політеїстами, в них було багато богів: Юпітер – бог грому та блискавки, Юнона – богиня шлюбу, Мінерва – богиня мудрості, Янус – бог початку і кінця і багато інших.

Від етрусків римляни запозичили: Круглі стелі-склепіння, мости-акведуки, звичай пишно святкувати перемоги, емблеми достоїнства патриціїв – золоті кульки на шиї та тоги з пурпурною каймою, мідні монети, ремісничу та будівельну техніку.

Рим не мав в достатній кількості мармуру для будівництва, тому його використовували лише для облицювання, стіни ж були з нової на той час будівельної суміші – бетону, це дало можливість зводити велетенські споруди

^ Республіканський період (ІІІ-І ст. до н. е.)

В 509 р. до н.е. в Римі було встановлено республіканську владу, а в 501 р. до н.е. було обрано першого диктатора, влада якого була необмеженою. Римська республіка мала яскраво виражений аристократичний характер.

В забудові міст з’являються нововведення: в центрі Риму збудовано Форум –центральний міський майдан, де розташовувалися храми, громадські споруди, встановлювалися статуї видатних римських громадян. Всього в Римі налічується п’ять форумів, найстаріший – Республіканський, а найцікавіший – форум Траяна.

Від греків римляни запозичили ордерну систему, а але ввели ще й два власні ордери: тосканський і композитний. Римський театр також відрізнявся від грецького – він представляв суцільне коло, тоді як в греків це було на півколо. В приміщеннях театрів відбувались не лише театральні. А й циркові вистави та бої гладіаторів (Римський Колізей був навіть пристосований для морських боїв).

Нові архітектурні споруди: терми – це були не просто громадські бані, а ще й місця відпочинку, вони чудово оздоблювались, мали свої зали для спортивних ігор, бібліотеки. Тріумфальні арки – встановлювались в містах на честь перемоги у війнах.

Одне з найбільш вагомих досягнень римського мистецтва – скульптурний портрет. Він, на відміну від грецького. Який показував ідеальну досконалу людину, тяжів до підкресленого натуралізму. Римляни першими почали зображувати реалістичні скульптурні портрети реальних людей. Статуї видатних сучасників встановлювались на вулицях міст.

Імператорський період (І ст. до н.е. – V ст. н.е.)

Завдяки реформам Юлія Цезаря та Октавіана Августа Рим перетворився на імперію. Величі та блиску імператорського Риму повинна була відповідати така ж велична і блискуча культура і вона була створена.

За наказами римських імператорів будуються грандіозні архітектурні споруди: Вівтар миру, Колізей, Пантеон – храм усіх богів (унікальна споруда: без вікон, товщина стін сягає 8 м., матеріалом для неї послужив римський бетон. Світло проникало через 9метровий отвір в стелі. Стіни всередині облицьовані світлим мармуром, в нішах було встановлено статуї богів).

Громадські та житлові будинки аристократів оздоблюються дуже пишно: підлога прикрашається мозаїкою, стіни розписуються фресками. Перший стиль римського живопису дістав назву помпейський –він виник як наслідування станкового живопису (з бажання скласти враження розвішаних по стінах картин).

Подальший розвиток отримує скульптура, статуям імператорів надається схожість з олімпійськими богами – створюються величні до помпезності й дещо алегоричні композиції.

Висновок: роль античної спадщини величезна – вона заклала основи моральних і матеріальних цінностей, її традиції ще не раз оживатимуть у творах митців (епоха Відродження, мистецтво Нового і Новітнього часу). Антична література, філософія. Драматургія з успіхом функціонують і в наш час, архітектура і скульптура продовжують захоплювати нас досконалими формами.




З західноєвропейським середньовіччям пов’язують два стилі: романський і готичний. Романський виник і набув розповсюдження приблизно на сторіччя раніше, коли основною формою існування людей було сільське поселення з замком-фортецею.

Готичний стиль – це стиль міського життя, яке почало бурхливо розвиватись наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. Його риси спостерігаються в основному в архітектурі та скульптурі міських соборів – це пов’язано насамперед з середньовічним світоглядом, в основі якого лежала християнська мораль.

Готика – це пошук синтезу між архітектурою, живописом і скульптурою, що мав відбивати універсалізм схоластичного світогляду своєї доби.

Перша споруда, яку можна назвати готичною, була зведена неподалік від Парижа в абатстві Сен-Дені, яке починаючи з Х ст. було місцем поховання французьких королів. На межі ХІ-ХІІ ст. абат Сугерій вирішив перебудувати абатство, будівля зведена під його керівництвом разюче відрізнялась від існуючих. Архітектурні смаки абата Сугерія прийшлися до вподоби сучасникам і незабаром їх починають наслідувати при будівництві міських соборів.

У середньовічній Західній Європі собор – головна споруда міста, до неї сходяться всі вулиці, біля собору відбуваються найголовніші події. Краса та розміри собору говорять про значення міста та багатство його мешканців. Розміри намагались розрахувати так, щоб в разі потреби будівля могла вмістити все доросле населення міста.

Готична архітектура, на відміну від романської, давала можливість витягнути споруду на нечувану досі висоту – тобто собор можна було зробити грандіозним за розміром і при цьому він міг займати невелику площу, а це було дуже важливим для тісних середньовічних міст. Собори часто зводилися дуже довго, протягом життя не одного покоління, іноді будівництво переривалось внаслідок воєн або нестачі грошей.

Характерні риси: стрілчаті арки, дві високі стрімкі вежі по боках фасаду, замість центрального купола – тонкий шпиль. Перші споруди дещо важкуваті на погляд (Нотр-Дам в Парижі), пізніше будівельні майстри почали створювати високі, стрімкі й легкі конструкції, які немов рвуться в небо. Стрільчасті вікна стають все більшими, а проміжки між ними все меншими, нарешті бокові стіни майже зовсім зникають. Залишається фактично один каркас що складається з тонких опор, простір між якими займають величезні вікна, які завершуються стрімкими загостреними арками. Каркас підтримують аркбутани – тендітні напіварки, що одним боком спираються на тонку колону, а другим підтримують каркас. Аркбутани, що оточують будівлю, справляють враження примхливого кам’яного мережива, вони дозволяють зводити високі вежі.

Оскільки готичні храми майже не мають стін,а тільки каркас, всередині них немає ні стінних мозаїк, ні фресок. Їх замінюють вітражі – картини, складені з різнокольорового скла. Вітражі займають велетенські віконні пройми храму. Сонце просвічує крізь скло і забарвлює інтер’єр у фантастичні кольори. Палітра вітражних майстрів була дуже багатою, та улюбленими кольорами були різноманітні відтінки червоного та яскраво-синій, тому загальна гама звичайно виходила червоно-фіолетова.

Масивну стіну в готичному храмі зберіг лише головний фасад. Там, як правило, міститься єдине вітражне вікно (у готичних спорудах Франції воно має круглу форму і носить поетичну назву роза). У Німеччині вікно на передньому фасаді найчастіше буває стрілчатим. Інша особливість німецької готики – не дві, як у Франції, а одна чи три вежі на фасаді. Фасади соборів були всуціль декоровані скульптурою, яка здалеку нагадувала мереживо.

Фасади та портали храмів зазвичай прикрашали скульптурні зображення святих та королів або зображення алегоричного змісту. Готична скульптура поступово звільняється від умовності романського стилю, створюючи більш пластичні, динамічні фігури. Провідною темою залишається тема гріхопадіння і спокути, герої хоча ще й алегорично-символічні, однак вони тепер мають певну індивідуалізацію образів і драматизм вираження. Нове трактування одержали теми материнства, мученичества, жертовної стійкості людини.

В епоху готики розквітло мистецтво книжкової мініатюри, ілюстрації, великого поширення набувають гобелени. Майстри готики широко звертаються до образів народної фантазії.

Архітектуру пізньої готики (ХІV ст.) називають пломеніючою, для неї характерні примхливі візерунки, які нагадують язики полум’я (Міланський собор, церква Сен-Маклу в Руані). В пізній готиці одержали розповсюдження скульптурні олтарі в інтер’єрах, які поєднували дерев’яну і позолочену скульптуру і темперний живопис на дерев’яних дошках. Почали з’являтись розписи на світську тематику (папський палац в Авіньоні).

^ Архітектурні пам’ятки готики

Найбільше готичних споруд у Франції. Найвідоміші з них:

Собор Паризької Богоматері, Шартрський собор, Ам’єнський собор – найбільший у Франції, Реймський собор – місце коронації французьких королів, часовня Сент-Шапель.

Німеччина – Страсбурзький собор (скульптури двох жінок на порталі є одним з найкращих зразків готичної скульптури), Елізабеткірхе – церква в Марбурзі, Кьольнський собор, Марієнкірхе в Любеці,Анненкірхе.

^ Чехія – собор святого Вітта в Празі.

Великобританія – Вестмінстерське абатство в Лондоні, собор в Солсбері, капелла Кінгс-коледжу в Кембріджі.

Іспанія – собор в Севільї, собор В Віторії-Гастес.

Італія – собор в Мілані, Палаццо дель Подеста В Флоренції, палац Дожів В Венеції.

Висновок: хоча мистецтво й виражало релігійне світобачення, аскетичні ідеали вже не задовольняють і не захоплюють з колишньою силою, у творах релігійного мистецтва все виразніше виявляється інтерес до особистості. Індивідуалізація образів становить основний художній зміст готичної пластики, простежується прагнення до передачі характеру, внутрішніх переживань, пристрастей. Саме в епоху готики художники починають звертатися до портретних завдань, з’являються зображення конкретних людей з характерними індивідуальними рисами.



Похожие:

Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconКонспект уроку з теми: «Давній Китай» Гадяч 2011 Тема. Давній Китай. Мета
Мета. Визначити природно-географічне розташування Китаю та суспільне життя за правління династій: Шан, Цінь і Хань, а також у державі...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconУрок №15 усний вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам’ятки історії та культури в науковому стилі мета
Вому стилі, сформувати вміння й навички виділяти опис пам’ятки історії чи культури в тексті та відтворювати його відповідно до стильових...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconУсний твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему: «Нема в світі дорожчого, як родина»
Тема. Усний твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему: „Нема в світі дорожчого, як родина
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconТема: СРСР у період з 1945-1964 рр. Завершення епохи Сталіна. Хрущовська «відлига» Мета
Тема: СРСР у період з 1945-1964 рр. Завершення епохи Сталіна. Хрущовська «відлига»
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconУрок №5 Фламандський та Голландський живопис
З'являється нове коло соціальних тем і сюжетів. Майстрів приваблює тема трагічної долі людини, драматичні конфлікти. Основні художні...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconУрок 1 Тема. Культура доби
Мета: дати загальну характеристику доби Відродження; розкрити суспільно-історичні передумови зародження нової культури, її гуманістичний...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconПередача відео на великі відстані
Ця стаття являє собою короткий огляд існуючих методів передачі відеозображення по протяжним лініям зв’язку різного роду і орієнтована...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconУрок №17 «Загальне уявлення про культуру та її роль в суспільстві»
Термін «культура» (від лат cultura) – означає обробка, виховання, освіта. В наш Час він налічує багато тлумачень, загальним для них...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconДень довкілля "В гостях у Флори"
Мета: поглибити знання учнів з теми "Типи і стилі мовлення", "Опис природи"; розвивати творчі і пізнавальні здібності, вдосконалювати...
Урок №22 Великі європейські стилі. Античність. Готика Термін «античність» в перекладі з латинської аntiguus «давній» ввели італійські діячі епохи iconТема: Фрідріх Шиллер виразник просвітницьких ідей свободи і справедливості
Очікуваний результат: учні поглиблять знання про поета Шиллера, вдосконалять уміння аналізувати поетичний твір у контексті епохи,...
Разместите ссылку на наш сайт:
Уроки, сочинения


База данных защищена авторским правом ©izlov.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
связаться с нами