Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» icon

Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу»



НазваниеТема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу»
Дата17.10.2016
Размер
ТипПлан-конспект

Самостійна робота №1 студента(ки) ______ гр. ІУФ ______________________________

Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу».

Джерело: Клименко Ж.В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія. – К., 2006. – С. 4-5; 8-37.

Варіативні джерела:

  • Клименко Ж.В. Лекція 1. Осмислення специфіки художнього перекладу як передумова ефективної діяльності вчителя-зарубіжника // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. – № 11. – С. 22 – 25.

  • Клименко Ж.В. Лекція 2. Особливості перекладацької діяльності крізь призму завдань шкільного курсу зарубіжної літератури. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2010. – № 1. – С. 17 – 20.

План-конспект першоджерела

План

Основні тези, важливі цитати та приклади

Вступ +

І.Франко про значення перекладу

«Передача чужомовної поезії, поезії різних віків і народів рідною мовою збагачує…………………., присвоюючи їй такі форми і вирази чуття, яких вона не мала досі, будуючи …………………. між нами і далекими людьми, давніми поколіннями».

Шлях розвитку українського перекладу (окремі складові).

Протягом тривалого періоду ХП відігравав важливу роль у формуванні української нації та її культури.


З 20-30-х рр. ХІХ ст. розпочався інтенсивний розвиток вітчизняного ХП. Видатні укр. перекладачі, які стали «першопрохідцями на велично-трагічному шляху світових шедеврів до вітчизняного читача»: П.Куліш, І.Франко, М.Драгоманов, М.Старицький, П.Грабовський, Леся Українка, Б.Грінченко. Негативним фактором на шляху розвитку україномовного перекладу став т.зв. Емський указ (1876 р.): не виключаючи вживання укр. мови в оригінальних текстах, повністю заборонив публікацію цією мовою перекладів інокультурних творів.


^ Перша пол. ХХ ст. «Знамено українського художнього перекладу … високо несли …………………. та багато інших митців». 30-х рр. – розправа над укр. перекладачами (М.Вороний, М.Зеров, П.Филипович, В.Підмогильний та ін.).


К. 50-х-70-ті рр. В Україні – «справжній вибух перекладацької енергії» (І.Дзюб). «На передньому краї боротьби за українську культуру виступають М.Рильський, М.Бажан, Г.Кочур, М.Лукаш, Д.Паламарчук, Борис Тен, В.Мисик, В.Стус. Український ХП став …………………., насаджуваним правлячою верхівкою». Переслідування майстрів укр. перекладу в ІІ пол. ХХ ст. (Г.Кочур, В.Стус, М.Лукаш, Д.Паламарчук та ін.).


………………….

  1. Засіб міжкультурної комунікації, яка є умовою національної самоідентифікації особистості та чинником мирного співіснування народів;

  2. «перекладацтво – арена вдосконалення й самоствердження мови, спосіб входження її у світову мовну змагальність і солідарність» (І.Дзюба);

  3. джерело збагачення рідної культури;

  4. важливий чинник формування нації;

  5. ефективний засіб виховання молоді.

    1. Специфіка художнього перекладу +

Сутність перекладознав-ства як науки

Перекладознавство – спеціальна наукова дисципліна, яка вивчає проблеми перекладу.

Розділи перек-ва як науки

Теорія перекладу, історія перекладу та критика перекладу (перекладознавча критика).

Зв’язок перек-ва з практикою перекладу

Розвиток перекладознавства як науки тісно пов’язаний з розвитком практики перекладу (творчий процес).

Основні періоди в дослідженні європейської перекладацької традиції (за П.Копаневим):


І. Давній період.

1) Виникнення перекладу. Перші спроби художнього перекладу. Передня та Мала Азія, Месопотамія: виконувалися дослівні та вільні переклади, перекази, скорочені виклади творів. Прагнення окремих перекладачів до створення не дослівного, а літературно обробленого перекладу.

2) ^ Закладено фундамент майбутньої теорії художнього перекладу. У висловлюваннях давньоримських мислителів (Авл Гелій, Цицерон, Горацій, Ієронім Стридонський, Аврелій Августин) окреслено коло проблем, специфічних для діяльності перекладача художнього твору:

  • ………………….;

  • ………………….

  • …………………..

За часів християнського Середньовіччя сформувалася традиція буквального перекладу творів = крок назад у теоретичному осмисленні специфіки ХП.

ІІ. Середній період.

16-17 ст.

  • пожвавлення перекладацької діяльності;

  • загострення уваги до вивчення специфіки ХП;

  • боротьба проти тенденції буквального перекладу.

  1. Франція. Е.Доле. «Французький оратор» – перекладацькі принципи:

  • досконало зрозуміти зміст оригіналу і наміри автора;

  • досконало володіти мовою, з якої перекладає, та мовою, на яку перекладає;

  • уникати тенденції перекладати дослівно;

  • прагнути розвивати мову, на яку перекладається твір;

  • досягти в перекладі ідейно-художнього звучання першотвору.

Англія: розповсюдження практики перекладацьких коментарів. Розвиток принципів перекладу. Дж.Драйден – правила для перекладача:

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • …………………..

18 ст. У країнах Зах. Європи панує класицистичний стиль перекладу, який багато в чому перекреслює правила, розроблені Е.Доле та Дж.Драйденом. Виникає теорія «прикрашального» перекладу.

ІІІ. Новий період.

К. 18 ст. – к.19 ст.: значний розквіт теорії і практики перекладу, сформульовано і порушено всі проблеми ХП, які розглядаються і нині.

1) Німеччина. Й.Г.Гердер. «Фрагменти» – нові важливі положення:

  • про недоцільність прикрашання першоджерела;

  • про необхідність відтворення в перекладі особливостей оригіналу;

  • про важливість перекладацьких коментарів для адекватного сприйняття твору.

Й.В.Ґете в нотатках до «Західно-східного дивану» розглядає ХП не як переклад з чужої мови, а як переклад з чужої системи понять, як сприйняття інонаціонального світу. Мета перекладу – в зближенні чужого зі своїм. Три види (три епохи) перекладу:

  1. Прозовий п-д: знайомить нас із чужими країнами в міру наших понять і уявлень про них.

  2. Пародійний (наслідувальний) п-д: присвоєння собі чужих думок і почуттів та висловлення їх по-своєму.

  3. П-д, тотожний оригіналові, який «не змінює оригінал» та «претендує на те, щоб бути використаним замість нього» (Гете); цей переклад є сплавом чужого зі своїм.

Ф.Шлайєрмахер: наголосив на потребі різних перекладів.

В.Гумбольдт: про необхідність поєднання перекладачем наукового аналізу оригіналу з інтуїтивним проникненням в його глибини.

Росія. Основні проблеми, що досліджувалися:

  • лінгвостилістична різносистемність мов (В.Жуковський, О.Пушкін, М.Гоголь, В.Бєлінський);

  • передача нац.-іст. колориту оригіналу (М.Гнєдич);

  • співвідношення автора і перекладача, їх двоїста роль для художнього твору (спільне та відмінне) (В.Жуковський);

  • роль компенсації в перекладі (М.Гнєдич);

  • критерії гарного перекладу (В.Бєлінський).

ІV. Новітній період.

К.19 ст. – ХХ ст. Росія. В.Брюсов. «Фіалка в тигелі» (1905):

  • принцип диференційованого підходу до відтворення оригіналу поетичного твору;

  • дискусія з П.Б.Шеллі, який заперечував можливість перекладу віршів;

  • ідея збереження …………………. – найважливіших елементів твору, які зберігають своєрідність першоджерела, як-от: сюжет, композиція, худ. образи, система фон опису, граматичний склад вірша тощо. (Подальша розробка ідеї Брюсова: М.Рильський, М.Новикова, В.Радчук, О.Гайнічеру та ін.).

Етапи розвитку укр. переклад-ва:


І. Започаткуван-ня укр. перекл.-знавства

70-ті рр. ХІХ ст. Засновник – ………………….. У статтях «Інтернаціоналізм і націоналізм у сучасних літературах», «Літературна мова і діалекти», «Адам Міцкевич в укр. літ.» та ін. – осмислення питань теорії та практики перекладу:

  • Питання про місце перекладу в системі рідної літератури: у статті «„Каменярі”. Український текст і польський переклад. Дещо про штуку перекладання» (1912) він ставить питання про перекл. літ. як ваговиту складову нац. письменства;

  • Визначення мети перекладу – зближення народів, взаємозбагачення культур;

  • Визначення принципів відбору текстів для перекладу:

  • збуджують громадсько-політичну свідомість народу, підносять культурний рівень, збагачують мову;

  • є найзмістовнішими, найактуальнішими в даний момент.

    • З’ясування діалектики нац-ого та інтернац-ого.

    • Розробка вимог до якісного перекладу: збереження нац. колориту та худ. особливостей. Положення про необхідність якнайточнішого відтворення в перекладу ідейного змісту, худ. особливостей та ритмічної структури твору;

    • Наголошення на внутрішній спорідненості перекладача та автора першотвору.

    • Розробка власної системи роботи над перекладуваним текстом:

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • ………………….;

  • …………………..

М.Зеров. – коло вимог до перекладача:

  • «питання про певні лексичні добори» (не допускати антихудожньої мішанини);

  • «якнайповніша увага до т.зв. тропів та фігур першотвору»;

  • передавати метричні особливості твору;

  • не нехтувати евфонією (звукописом, римуванням).

  • не поступатися красою рідної мови.

О.Фінкель …………………. (1929) – перша укр. монографія з актуальних питань перекладознавства. Розглянуто типові перекладацькі труднощі.

ІІ. Формування перекладозн-ва як самостійної дисципліни.

Др. пол. ХХ ст.: вивчення специфіки художнього перекладу набуло в Україні міждисциплінарного характеру. Вагомий внесок в формування сучасного укр. пер-ва зробили такі перекладознавці: М.Рильський, С.Ковганюк, О.Кундзіч, В.Коптілов, М.Новикова, О.Гайнічеру, Р.Зорівчак, В.Радчук та ін.

Значення поняття «переклад»

А.1) В широкому розумінні: тлумачення одних знаків за допомогою інших знаків. 2) У вузькому розумінні: тлумачення словесних знаків іншої мови.

Б. 1) Творчий процес (перекладання, трансляція).

2) Результат процесу, явище (друготвір, транслят).

Типи перекладу в широкому значенні поняття (за Р.Якобсоном)

  1. внутрішньомовний – переклад на інший варіант тієї ж мови або адаптація твору для дітей тією ж мовою;

  2. міжмовний (власне переклад – у вузькому значенні поняття) – переклад на іншу мову;

  3. …………………. – переклад на іншу знакову систему (мову музики, живопису, кіно, театру, хореографії тощо).

Елементи, присутні в худ. перекладн. творі (за П.Топером)

  1. належність до мистецтва слова (спільна з оригіналом);

  2. іншомовне походження (пов’язане з мистецтвом перекладу, те, що відрізняє його від оригіналу).

Специфічні особливості худож. перекладу

(за Ж.Клименко)

І. Вторинність по відношенню до оригіналу, тобто залежність від об’єкту перекладу. За А.Поповичем, ХП = метатекст, модель протопексту (оригіналу), продукт зв’язку. Проте вторинність не знижує значення перекладу. «Сам факт, що переклад є варіантом оригіналу як тексту, визначає місце перекладу в історії літератури» (А.Попович. «Проблемы худ. перевода»).

А.Федоров: думка про паритетні відношення оригіналу й перекладу: «Якщо переклад неможливий без оригіналу, то подальше існування оригіналу в літературах світу неможливе без перекладу, і оригінал, і переклад опиняються перед обличчям світової літератури в паритетних відношеннях… Питання не в тому, що важливіше – першоджерело чи переклад…, а в тому, що ………………….» (Федоров А. «Искусство перевода и жизнь литературы»).

Питання творчої індивідуальності перекладача (Г.Гачечиладзе, А.Федоров, П.Топер та ін.). Різні погляди на взаємодію автора і перекладача:

  1. перекладач – суперник творця оригіналу (А.Шлегель, В.Жуковський);

  2. «перекладач – прозоре скло» (М.Гоголь) доцільність непомітності пер-ча в тексті;

  3. пер-ч прагне до збереження самобутності першотвору й водночас виявляє власний художній почерк (Т.Сейворі, А.Федоров та ін.)


ІІ. Специфічна пізнавальна цінність перекладу, пов’язана з інокультурною природою тексту: пізнання інокультурного світу. Кожен твір тією чи іншою мірою відображає …………………. (Г.Гачев). На думку І.Левія, інформаційна функція ХП є тим сильнішою, чим віддаленішою від читача є перекладна літ-ра.

За Клименко, «саме специфічною пізнавальною цінністю перекладних художніх текстів зумовлена необхідність використання в ході вивчення зарубіжної літератури значно ширшого в порівнянні з вивченням рідного письменства массиву …………………. та …………………. … Аби наблизити текст до читача, учителю доводиться широко використовувати різноманітні види ………………….» (с.23-24).


ІІІ. Особлива комунікативна модель:

  1. бікультурна модель комунікації: переклад – це діалог 2-х культур: культури оригіналу та культури цільової літератури.

  2. ускладнена модель комунікації, що складається з 5-ти елементів: ………………….

Читач-інофон – це читач, котрий має справу з інокультурним текстом і відповідно не володіє фоновою інформацією, притаманною носіям культури оригіналу (за Н.Кулібіною).

ХП – результат перекладацької інтерпретації. М.Новікова розглядає переклад як специфічне розуміння оригіналу: «По-перше, не пасивне, а активне. По-друге, не умоглядне, а реалізоване в тексті. По-третє, як і всяке розуміння, воно завершується «перекладом» того, що повідали «інші». Однак, у нашому випадку «іншим» буде не лише людина (автор), не лише мова, а й культура» (М.Новикова. «Прекрасний наш союз…»). На якість перекладацької інтерпретації впливають такі фактори:

  • уміння встановлювати об’єктивний зміст оригіналу;

  • інтерпретаційна позиція (установка) перекладача.

Для методики роботи з перекладом є важливою така думка М.Новикової: «Кожний елемент у перекладача-майстра вбудований в інтерпретацію. Пояснити її, відповісти не лише на запитання «як перекладено», але й «чому перекладено саме так», – з цього й починається розмова про художність художнього перекладу. А відтак – і про його виховну, духовну, ідейну функцію» (М.Новикова. «Прекрасний наш союз…»).


ІV. Своєрідність способу існування: можливість багатоваріантних реалізацій. Положення про співіснування перекладів одного твору як результатів процесу нескінченого наближення до худ. пізнання об’єкта (М.Рильський, В.Коптілов, А.Федоров, М.Новикова та ін.).

Актуальні види робіт з перекладом (за Клименко):

  • порівняльний аналіз кількох перекладів одного твору,

  • зіставлення перекладацьких позицій.

Концепція …………………. (Дж.Кетфод, П.Тороп).

Др. пол. ХХ ст. розглядається як епоха тотального перекладу, тобто всеохоплюючого, такого, що виходить за межі лінгвістичного рівня.

Переклад як творчий процес. Етапи діяльності перекладача.

А.Курелла про характер процесу перекладу: «Це процес водночас …………………., причому в процесі перекладу аналітичне, поєднуючись із науковим, а синтетичне, поєднуючись із художнім, відповідають різним фазам» («Теория и практика перевода»).


^ Етапи діяльності перекладача ХТ:

      1. Рецептивно-аналітичний: худ. естетичне сприйняття оригіналу перекладачем та його аналіз.

      2. Пошуково-аналітичний: пошук у мові перекладу й традиції приймаючої літератури еквівалентних засобів для відтворення оригіналу в єдності змісту і форми.

      3. ………………….: перекладач синтезує результати аналізу й пошукової діяльності.

      4. Підсумковий: перекладацьке редагування (аналітична перевірка ступеня відповідності перекладеного оригіналу).

Основні проблеми перекладозн-ва


І. Проблема точності (вірності) художнього перекладу.

3 методи перекладу:

  1. реалістичний (адекватний, еквівалентний, повноцінний, вірний): пер-ч реалістично (в єдності форми і змісту) відображає художню дійсність першоджерела; першоелемент – художній образ;

  2. об’єктивно-науковий (буквалістський, дослівний): пер-ч прагне дослівно передати логічно-фактуальну інформацію, не відтворюючи зображувально-стилістичних особливостей твору;

  3. ………………….: пер-ч ігнорує об’єктивні закономірності оригіналу, виявляє необмежену свободу творчості, результатом якої є новий твір.

…………………. (за В.Лавреновим) «передбачає максимальний рівень еквівалентності, не припускає порушень літературної мови й художньої структури оригіналу, тобто відтворює єдність його змісту та форми засобами іншої мови» [Лексикон…].

ІІ. Проблема перекладності:

  1. Постулат про принципову …………………. кожного літературного твору (І.Лєвий, С.Влахов, С.Флорін, А.Федоров та ін.).

  2. Наявність в будь-якому ХТ…………………., як-от реалії життя народу (носії нац. та іст. колориту, зазвичай не мають точних відповідників в інших мовах та не піддаються перекладу «на загальних засадах»).

Великої ваги для осягнення ПТ набувають фонові знання:

  • у мовознавстві: «обопільне розуміння комунікантами змісту мовних знаків» (О.Ахманова);

  • у перекладознавстві: «знання про ті розбіжності, які є різноманітних комунікантів при відображенні та оцінюванні однакової родієвої ситуації» (М.Зарицький).


ІІІ. Питання про труднощі, які долає перекладач ХТ.

  1. Лінгвістичні труднощі перекладу: рід іменників, граматичне число, міжмовні омоніми.

  2. …………………. труднощі перекладу:

  • збереження національного колориту;

  • часовий бар’єр.



Похожие:

Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconПерелік тем і завдань для самостійної роботи студентів
Опрацювання термінологічного апарату лекцій «Методологія усного (послідовного) перекладу та синхронного перекладу»
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconРазработка урока по обществознанию 10 класс Тема: Наука. Образование. (базовый уровень)
Составить кластер: что такое наука и образование? и какие науки вы знаете? Дать определение понятий
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconЛекция № Введение в геологию Геология от греческого " Гея "
Геология от греческого “ Гея “- земля, логос- наука, т е наука о Земле. Геология наука о строении, составе и развитии Земли, и прежде...
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconУрок Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови
Обладнання: відеофільм з електронного посібника №1, матеріали лекцій, ілюстративний та художній матеріал, слайд-шоу
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconИскопаемые остатки вымерших организмов изучает наука 1 систематика
Развитие организма животного от момента образования зиготы до рождения изучает наука
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconСправочник по физике. М.: Наука, 1996. Отдел II, глава третье начало термодинамики
Савельев И. В. Курс общей физики. Том M: -наука, 1996. § I § 127,130,131,132
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconУрок зарубіжної літератури, його специфіка
Підручники з зарубіжної літератури для середньої школи. Загальна характеристика їх (на вибір)
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconУрок Види мистецтва та специфіка художньо-образної мови. Створення кросвордів "Види мистецтва"

Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconКонспект уроку художньої культури в 11 класі
Так, це мова музики. Кожен народ має свою музичну мову, як і розмовну, і ця музична мова, на відміну від мови розмовної, зрозуміла...
Тема: «Перекладознавство як наука. Специфіка художнього перекладу» iconЛекция Тема: ономастика наука об именах собственных. Топонимы как объект изучения ономастики
Тема: ономастика – наука об именах собственных. Топонимы как объект изучения ономастики
Разместите ссылку на наш сайт:
Уроки, сочинения


База данных защищена авторским правом ©izlov.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
связаться с нами